Визначення порядку денного

Визначення порядку денного має свою специфіку, по суті справи, в кожному з парламентів, що багато в чому залежить як від історичних традицій, так і від співвідношення сил у парламенті та країні. Розглянемо це питання на прикладі ряду демократичних країн.
Організація праці парламенту Великобританії характеризується тим, що вона передбачає можливість для врахування думки опозиції, а також тим, що уряд має в своєму розпорядженні переважним правом внесення на розгляд парламенту проектів законів. Як ми вже відзначали, до 90 відсотків прийнятих парламентом законів мають урядове походження.
Дещо інша ситуація характерна для Німеччини та Італії. Тут парламенти володіють більшою автономією по відношенню до виконавчої влади. Це знаходить відображення і в процедурі визначення порядку денного. В парламентах обох країн існують спеціальні органи, які визначають порядок засідань. При цьому уважно вислуховуються думки опозиції. Більше того, процедура затвердження порядку носить переважно консенсусний характер, т. Е. Опозиція, що називається, може блокувати винесення на розгляд парламенту того чи іншого питання.
Дещо інша практика склалася в США. Пропозиції, внесені одним або декількома членами конгресу, передаються в спеціалізовані комітети. А оскільки таких пропозицій буває дуже багато (за деякими даними, до 6000 на рік), остільки в рамках палати представників проводиться селекція цих пропозицій. Для цього використовується те, що американці називають «календарем» розгляду, за допомогою якого пропозиції розосереджуються за певними напрямками.
Крім того, найбільш важливі законопроекти виносяться на розгляд парламентаріїв правлячим комітетом американського парламенту, який має повноваження внесення на розгляд парламенту політично важливих і актуальних законопроектів.

Посилання на основну публікацію