Військові режими

За назвою цього типу політичних систем зрозуміло, що головними інструментами підтримки в них політичного порядку є військова сила, систематичне примус і репресії. Провідною «групою інтересів» тут стає армія. А діяльність традиційних політичних установ (парламент, партії, ЗМІ) послаблюється або навіть забороняється. Подібні системи були досить широко представлені в другій половині XX ст. в Латинській Америці, Африці, на Близькому Сході і в Південно-Східній Азії. Не минула ця доля і Європу: після Другої світової війни через правління військових диктатур пройшли Іспанія, Португалія, Греція.

Як бачимо, політичні системи дуже різноманітні. І зрозуміло, що з наростанням складності та диференційованості як в цілому суспільної, так і політичного життя це розмаїття буде тільки збільшуватися. Цей факт можна розглядати як одну з сучасних тенденцій еволюції політичних систем. В якості інших тенденцій її розвитку можна виділити наступні:

(1) ускладнення політичної системи, пов’язане з формуванням безлічі груп інтересів, появою нових проблем, які потребують політичного втручання (екологічних, демографічних, технологічних), і загостренням старих (етнонаціональних, соціальних і ін.);

(2) загальна демократизація, розширення політичної участі (тобто непрофесійної політичної діяльності пересічних громадян);

(3) технологізація політичних процесів і взаємодій, тобто перетворення їх на стандартні процедури з певним набором правил і прийомів (виборчі, інформаційно-аналітичні, рекламно-іміджеві та інші технології);

(4) збільшення управлінських апаратів у зв’язку зі зростанням складності та обсягу вирішуваних завдань;

(5) розмивання національних кордонів політичних систем, проникнення в них в якості діючих суб’єктів міжнародних політичних організацій;

(6) збільшення інтеграції національних політичних систем у світову та регіональні системи та ін.

Політична система в цілому не може бути статичною, незмінною. Вона зобов’язана реагувати на суспільні зміни і адаптуватися до них. У той же час динамізм політичної системи не суперечить її стабільності, равновесности. Кажуть, що на автобанах найбезпечніша швидкість руху та, з якою рухається загальний потік. Навіть якщо ця швидкість наближається до максимальної. Так і політична система найбільш стабільна тоді, коли вона змінюється з тією ж швидкістю, що і суспільство в цілому. В іншому випадку на неї чекають неприємності. Тобто необхідність радикального реформування, яке ніколи не буває простим і безболісним. Історія трансформацій російської політичної системи знає це дуже добре.

Посилання на основну публікацію