Три стадії демократичного транзиту і три хвилі демократизації

Усередині процесу переходу до демократії розрізняють три основні стадії (етапи):

(1) лібералізація -зв’язано з встановленням деяких громадянських прав і свобод в суспільстві, однак апарат влади поки ще в цілому залишається недемократичним. Хоча вже очевидна криза авторитарного (або тоталітарного) режиму. Стадія лібералізації – це введення деяких елементів демократії, це обмежена демократія, її предтеча;

(2) демократизація – етап встановлення основних елементів демократії: формування конституційних основ демократичного режиму; створення політичної конкуренції; встановлення демократичних політичних інститутів;

(3) консолідація – етап характеризується завершенням процесу політичної інституціоналізації, набуттям чинною владою легітимності. Настає завершення демократичного транзиту, хоча і не завершується сам процес демократизації, який завжди залишається відкритим.

У роботі «Третя хвиля. Демократизація в кінці XX століття »(1991) Самюель Хантінгтон (1927-2008) описав глобальний процес краху антидемократичних режимів в останній третині XX ст. [58]. Цей процес він назвав «третьою хвилею демократизації». У цьому зв’язку він виділяє наступні «хвилі» (етапи) затвердження сучасних демократичних інститутів.

(1) перша хвиля – підйом 1828-1926 рр. Вона зачіпає багато країн Європи та Америки. Відкат цієї хвилі (1922- 1942) пов’язаний з утвердженням фашистської диктатури в Італії і характеризується збільшенням кількості тоталітарних і автократичних режимів;

(2) друга хвиля – підйом о 1943-1962 рр. Початок цієї хвилі збігається з переломним моментом Другої світової війни. На думку Хангтігтона, вона була пов’язана з перемогою союзників у війні і процесами демократизації, продолжавшимися до 1960-х років. Відкат цієї хвилі (1958-1975) був пов’язаний з численними військовими переворотами в країнах Латинської Америки, Азії, Африки та Греції (1967);

(3) третя хвиля – початок (1974) пов’язане з падінням авторитарних режимів в Іспанії, Греції, Португалії, а потім і в країнах Латинської Америки (Бразилія, Аргентина, Еквадор, Гватемала, Чилі та ін.) І Східної Азії. До цієї ж хвилі демократизації належать політичні перетворення в країнах Центральної та Східної Європи і колишньому СРСР.

Посилання на основну публікацію