Трансформація динамічної інформації

Для інтерпретації механізму утворення понять, що виражають інформаційний ресурс людства, в рамках когнітивного методу важливо відмінність понять динамічною (живий) і статичною (фіксованого) інформації, а також аналіз процесу переходу від одного типу інформації до іншого в процесі створення інтелектуального продукту. Динамічна (жива) інформація – це здатність живої системи вловлювати зв’язок між зовнішнім проявом навколишнього середовища, доступним чуттєвого сприйняття, і її внутрішнім станом, недоступним такому сприйняттю, або, в ситуації людини, здатність робити це через посилення чуттєвого сприйняття за допомогою техніки (наприклад, підзорна труба, що підсилює можливість побачити на більш далекій відстані, термометр і т. п.). Це – здатність живої системи інтерпретувати зовнішній прояв навколишнього середовища як сигнал про стан даного середовища. Живий інформації протиставляється статична (фіксована) інформація, представлена ​​в інтелектуальних продуктах. Тому вона непідвладна рамкам часу і простору. Інформаційний обмін відбувається по всьому простору діяльності людства і в будь-якій точці простору. Людина віддає свій інформаційний ресурс на загальний інформаційний простір і, у свою чергу, в принципі має всім ресурсом фіксованою інформації, накопиченої людством. Ситуація перетворення живої інформації в статичну (фіксовану) має важливе евристичне значення. Особливе значення для передачі та накопичення інформаційного ресурсу людства має опосередкований інформаційний обмін, заснований на генетичній здібності людини перетворювати інформацію – з динамічної (виникає в живому спілкуванні) в статичну (фіксовану на матеріальних носіях).
Аналіз перетворення інформації актуальний для ряду гуманітарних дисциплін, що прагнуть до отримання точного знання: на цій основі можливий синтез юриспруденції, історії, юридичної антропології та лінгвістики, наприклад, при інтерпретації співвідношення неписаного і писаного права, незафіксованого звичаю (чи прецеденту) і фіксованого закону як варіантів динамічної та статичної інформації [13]. Зупинена мить – відкриває індивіду нові інформаційні можливості: а) для збереження і передачі інформації; в) для самопізнання; с) для вдосконалення руху до мети.
Від одномоментного з’єднання мислення-дія необхідно відрізняти діяльність. Діяльність – послідовність розгорнутих у часі дій, що направляються не окремими імпульсами навколишнього середовища, але заздалегідь усвідомленою метою. Вона відрізняється, по-перше, можливість необмеженого в часі; по-друге, можливістю неодноразової корекції проміжних результатів (поетапної фіксації і поетапної корекції); по-третє, уточнення мети осмислення проблемної ситуації. Діяльність, отже, є усвідомлена послідовність актів мислення-дії, що характеризується створенням інтелектуальних продуктів, можливістю самокорекції, осмислення шляху до мети і усвідомленого вибору засобів. Зовнішньою відмінністю дії і діяльності якраз і є наявність інтелектуальних продуктів, осмислювати спільністю задуму. Жива і рухома, нескінченна і незавершена в процесі інформація виступає у фіксованій формі як стабільна, завершена, кінцева і вимірна. Інформація – це, отже, відомості трьох видів: 1) стабільні; 2) фіксовані; 3) доступні для повторення і перегляду даних.
У процесі діяльності та фіксації її результатів з’ясовується відмінність правових і неправових норм за такими параметрами, як характер відносин, які вони регулюють (правові норми, як правило, більш загальні), порядок і спосіб встановлення (наявність або відсутність санкції), форми і способи вираження (в правових актах і в письмовій формі, або навпаки), форми і засоби забезпечення (юридичні чи неюридичні), характер і ступінь визначеності заходів впливу – фізичний примус або моральний вплив. Ці параметри поведінки кристалізуються в соціальних (правових) нормах і виконуваних ними функціях – соціального контролю, вирішення конфліктів, відтворення наступності розвитку, адаптації індивіда, легітимації влади, визначення типології позитивних і негативних стереотипів поведінки (конформістського, девіантної, делінквентної), нарешті, формуванні поведінкових установок щодо власне юридичного інформаційного обміну.

Посилання на основну публікацію