Типи особистостей в політиці

Ступінь політичної активності окремих особистостей різна. Але абсолютно відсторонитися від політики не може ніхто, оскільки головне питання політики – питання про владу, а в систему владних відносин залучений кожен громадянин. Діалектика взаємодії особистості і політики полягає в тому, що, чим менше індивід бере участь в політиці в якості її суб’єкта, тим більшою мірою він є її об’єктом, тим більше є можливостей маніпулювати особистістю з боку інших політичних суб’єктів.

Сучасна політологія пов’язує політичну поведінку особистості зі ступенем і формою її участі в реалізації влади. Політична поведінка може носити по відношенню до існуючої форми правління і політичній системі як конструктивний, так і деструктивний характер. У першому випадку ми маємо особистість, орієнтовану на політичну підтримку влади, у другому – на її заперечення. Між цими крайніми типами знаходиться маса коливних, які не мають постійної і чітко вираженої орієнтації людей.

Два крайніх типу особистості можна також виділити за ступенем її участі в політиці: активну політична особистість і пасивну. Ступінь активності і пасивності в політиці може бути самою різною – від лютої боротьби за утвердження або скинення існуючого ладу до повної апатії і «втечі від політики». Політологи у зв’язку з цим виділяють такі типи особистості: активісти, компетентні спостерігачі, компетентні критики, пасивні громадяни, аполітичні і відчужені громадяни.

За мотивами політичної поведінки і цілям, з якими люди йдуть у політику, М. Вебер класифікує політиків на (1) живуть «для» політики і (2) живуть «за рахунок» політики [61]. Перші прагнуть у владу з метою удосконалювати суспільне життя та служити суспільству, другі розглядають владу як джерело багатства і слави. Однак часто ці мотиви перетинаються, а протилежність цих типів виявляється відносною. Людина може робити те й інше одночасно: жити «для» якоїсь справи і разом з тим «за рахунок» цієї справи. У своїх крайніх проявах названі мотиви дають тип якого політичного альтруїста, або політичного егоїста (Утилітаристи).

Політична поведінка особистості може реалізовуватися в різних формах: участь у політичних рухах, партіях, групах і т.д. Воно може здійснюватися і індивідуально, шляхом безпосереднього політичного волевиявлення, наприклад при голосуванні на виборах. За характером участі в політиці виділяються наступні типи особистості:

(1) щодо суверенний рядовий суб’єкт політичного життя. До цього типу належать люди, спеціально не займаються політикою і не виконуючі будь-яких посад у політичних організаціях і об’єднаннях;

(2) представник якоїсь політичної групи. Тут роль людини виявляється спочатку заданої, і він зобов’язаний її виконувати вже в силу свого статусу, належності до певної організації, статут і норми якої наказують йому певний спосіб політичної поведінки, як мовиться, noblesse oblige (положення зобов’язує);

(3) політичний лідер – людина, що здійснює владні функції, здатний впливати на інших з метою реалізації чиїхось політичних інтересів. Великі політичні лідери виступають як вождя. Вебер зазначав, що для таких людей політична діяльність є першочерговою справою життя і основною професією.

Далі зупинимося лише на першому типі особистості – рядові учасники політичного життя, так як другий тип політичної особистості є в значній мірі проміжним між першим і третім типами, а роль третього – політичного лідера в політиці розглянута в гл. 4 цього розділу. Суверенна особистість, про яку йде мова, не є ні політичним лідером, ні політичним функціонером, для неї політика не служить ні засобом для життя, ні професією.

Посилання на основну публікацію