Типи (моделі) політичної соціалізації

Як зазначалося, політична соціалізація особистості відбувається в процесі взаємодії її з суспільством. Характер такої взаємодії обумовлений, насамперед, співвідношенням економічних, політичних та інших інтересів людини і суспільства, громадянина і держави. Різна комбінація інтересів обумовлює конкретні типи (або моделі) політичної соціалізації особистості. Під типом (моделлю) політичної соціалізації мається на увазі сукупність усталених ціннісних зразків взаємодії особистості і політичних інститутів суспільства. На нього впливає сукупність ряду факторів: рівень історичного розвитку суспільства, економічні умови, політична культура, соціальна структура суспільства, домінуючі агенти політичної соціалізації та ін.

У загальному плані тип політичної соціалізації визначається тими стандартами політичного життя суспільства, які диктують особистості певний спосіб її політичної поведінки, відповідний політичній культурі даного суспільства. У результаті забезпечуються політична стабільність і спадкоємність у розвитку суспільства. З великим ступенем вірогідності можна впевнено сказати: який тип політичної соціалізації особистості панує в суспільстві, таке і стан самого суспільства, і навпаки, яке суспільство, такий і домінуючий тип політичної соціалізації особистості.

Залежно від прийнятих у суспільстві зразків і норм політичної поведінки сучасна політологія виділяє чотири основні типи політичної соціалізації особистості: (1) гармонійний, (2) плюралістичний, (3) гегемоністський і (4) конфліктний.

Гармонійний тип характеризується не тільки прийняттям особистістю існуючого політичного порядку і влади, а й поважним ставленням до держави, політичної системи в цілому. Особистість розглядається як свідомий і добровільний учасник політичного життя, активний суб’єкт політики. Спостерігається гармонія між владою і особистістю, передбачається обопільне і відповідальне виконання правил, норм і обов’язків особистості перед владою і влади перед особистістю. Зрозуміло, що цей тип можливий тільки в умовах принципово достатньої соціальної однорідності, громадянського суспільства і правової держави. По суті це ідеальний тип політичної соціалізації, що забезпечує безконфліктний розвиток політичної системи та особистості як суб’єкта політики.

Плюралістичний тип передбачає толерантність по відношенню до цінностей і переконань інших людей, норми політичної поведінки яких визнаються рівноправними. Цей тип політичної соціалізації особистості переважає в країнах політичного лібералізму, заснованого на принципах приватної власності, права людини та демократичному устрої суспільства. Особистість розглядається тут як суверен, рівноправний і незалежний громадянин. Основна умова функціонування даного типу політичної соціалізації – захищеність прав і свобод людини і загальна відповідальність громадянина перед законом, тобто право виступає як підстава і як реальність свободи особистості. Це є гарантом, що плюралізм чи не перетвориться в анархізм і не переросте в якийсь гегемонізм.

Гегемоністський тип характерний для суспільства закритого типу. Його сутністю є установка на різко негативне ставлення особистості до будь-яким політичним системам та організаціям, крім тієї, з якою вона себе ідентифікує. Політична соціалізація можлива тут лише на цінностях і нормах своєї групи, класу, спільності. Девіз політичної поведінки людини: «партія (нація, держава і т.д.) понад усе».

Конфліктний тип характеризується боротьбою між різними політичними угрупованнями суспільства, в основі якої лежать різні, але разом з тим взаємопов’язані інтереси. У цих умовах, щоб мати можливість проявити себе в якості суб’єкта політики, особистість змушена приєднуватися до якоїсь групи, класу, касти, клану і т.д. Іншого шляху у неї не існує. Дана модель політичної соціалізації формується при недостатньому рівні економічного розвитку країни, закритості суспільства, його великий соціально-економічної та культурної диференціації. Головний принцип політичної взаємодії тут – гасло «хто не з нами, той проти нас». Сьогодні ця модель політичної соціалізації збереглася в країнах, де ще сильні соціально-політичні елементи традиційного суспільства, поділ людей на клани і касти, зберігаються агресивні релігійні об’єднання.

Посилання на основну публікацію