Сутність і функції політичних партій

Політичні партії – інститут порівняно молодий (у порівнянні, наприклад, з державою). Йому близько 200 років. Політично активні групи однодумців, які боролися за вплив на владу, існували, звичайно, і раніше. Але ступінь їх організованості була невелика, та й стійкість занадто сильно залежала від змін політичного клімату. Партії сучасного типу, тобто добре організовані і дисципліновані об’єднання, виникають в епоху твердження загального виборчого права. Зародження політичних партій завжди йшло «на зустрічних курсах»: зверху вниз і знизу вгору. Перший варіант означає, що «зародком» партій часто служили впливові фракції в представницьких органах влади. Вимушені шукати опору в расширявшемся електораті (все більше верств населення отримувало виборчі права), вони закономірно перетворювалися на широкі позапарламентські організації з розгалуженою мережею місцевих осередків і відділень.

Інший вектор партійного будівництва, знизу вгору, складався як результат зростаючих в буржуазну епоху робітників, національних і релігійних рухів. Ці рухи спочатку формувалися поза парламентськими стінами. Але, виростаючи і зміцнюючись, вони починали шукати більш надійні засоби впливу на владу, ніж просто вулична мітингова активність. І не менш закономірно приходили до створення найбільш придатних для даної мети партійних структур. Особливо досягло успіху в цьому соціалістичний рух. Його партії в різних країнах Європи в другій половині XIX ст. стали наймасовішими. У кінцевому рахунку десь до початку XX ст. політичними партіями була оформлена активність практично всіх великих соціальних груп і прошарків населення (у політично й економічно розвиненою, звичайно, частини світу). По набору політичних партій можна було описувати соціальне розшарування суспільства. Загалом, партії стали цілком респектабельним і необхідним інститутом політичної системи.

Політична партія – це спеціалізована, організаційно упорядкована група людей, що ставить за мету завоювання влади шляхом перемоги на виборах чи іншими способами.

Ознаками, що відрізняють партії від інших політично активних груп, прийнято вважати наступні:

(1) кінцева мета партії – завоювання влади або участь у її здійсненні (навіть якщо в період свого становлення або несприятливою політичної кон’юнктури вона об’єктивно не може цього здійснити);

(2) чітко вибудувана, формалізована структура, що закріплюється статутними документами;

(3) наявність загальної ідеології (навіть якщо партія групується навколо якого-небудь харизматичного лідера);

(4) наявність програми дій з широкого кола економічних, соціальних і політичних питань і проблем, якими стурбоване населення;

(5) претензії на представництво та реалізацію загальнонаціональних інтересів.

Роль партій у політичній системі описується їх функціями. Основними з них традиційно визнаються наступні:

(1) виявлення та представлення інтересів різних соціальних груп;

(2) агрегування інтересів (оскільки груп у суспільстві багато і вони неоднорідні, то партіям доводиться укрупнювати і субординувати інтереси різних за чисельністю й впливу груп, вибудовувати їх в якусь ієрархію, намагаючись знайти точки суміщення);

(3) боротьба за завоювання політичної влади або хоча б участь у ній;

(4) інституціалізація політичної участі громадян, тобто введення стихійної політичної активності мас в якесь впорядковане й безпечне для суспільства русло;

(5) формування і поповнення політичної еліти;

(6) розробка ідеологій, визначення цілей і побудова програм політичного і суспільного розвитку;

(6) забезпечення комунікацій між різними верствами суспільства і державою;

(7) політична соціалізація, організація процесу засвоєння індивідами норм і цінностей політичної культури;

(8) формування урядів у парламентських формах правління (як республіканських, так і монархічних);

(9) критика політичних опонентів, ініціювання дискусій, пошук оптимальних рішень політичних проблем.

Як бачимо, зміст виконуваних політичними партіями функцій набагато ширше традиційної боротьби за владу. Тому партії і виросли в серйозний політичний інститут, що є однією з надійних опор всієї політичної системи.

Посилання на основну публікацію