Російська політична думка 1825-1917 рр.

Надалі в російській політичній думці спостерігається перехід від властивих декабристам загальнодемократичних принципів і завдань до створення основ предреформеннного російського лібералізму.

Під впливом цих ліберальних ідей в середині XIX ст. в Росії нарешті була проведена реформа по скасуванню кріпосного права. Швидкими темпами став розвиватися капіталізм. Однак застаріла політична організація суспільства – самодержавство – багато в чому залишилася незмінною. Ідеали передової російської політичної думки про конституційної монархії, а тим більше про демократичну республіку залишилися і в цьому столітті недосяжними.

Суперечлива соціально-політична обстановка сприяла появі різноманітних політичних течій. Саме в цей період оформляються три основні напрями політичної думки Росії:

(1) лібералізм, орієнтований на відповідні принципи західних навчань про шляхи політичної перебудови суспільства (Дж. Локк, Ш. Монтеск’є). Його найбільш відомі російські представники – М.М. Сперанський і П.Я. Чаадаєв. Прихильників цього напряму в цілому називали західниками;

(2) консерватизм, що виражав інтереси поміщиків, частини бюрократії та інтелігенції, прихильників збереження монархічної політичної влади в Росії.

Його представники – Н.М. Карамзін, С.С. Уваров, КП. Побєдоносцев. Прихильників цього напрямку іменували слов’янофілами;

(3) радикалізм – виражав інтереси пригнобленого більшості населення, народних мас, робітників, бідних селян. Його крайнім вираженням став оформився на рубежі XIX-XX ст. більшовизм на чолі з В.І Леніним.

Посилання на основну публікацію