Різноманіття функцій політики

Загальний вміст політики, вказане у наведеному нижче визначенні, реалізується через виконання ряду конкретних політичних завдань, обов’язків, або функцій. Підвищена увага до конкретних дій людей, що беруть участь у політичному житті, – характерна риса сучасної політології, яка отримала назву функціонального підходу до політики.
Найбільш вдалу класифікацію функцій політики запропонував американський політолог Габріель Алмонд (1911-2002). За його уявленнями, основні політичні функції можуть бути зведені до двох груп – «вхідні» і «вихідні».
«Вхідні функції» – це ті дії влади, за допомогою яких сприймаються, формулюються і класифікуються за спрямованістю і ступеня важливості різні вимоги громадян. Їх називають функціями артикуляції (озвучування) і агрегування (узагальнення) інтересів. Здійснюють їх різні групи інтересів, профспілки, партії, засоби масової інформації, а також державні органи.
До «функціям виходу» відносяться:
(1) нормотворча, в ході здійснення якої розробляються правила і закони, регулюючі поведінку;
(2) правозастосовна, яка передбачає практичне застосування вироблених правил і норм, їх впровадження в життя;
(3) контрольна, що складається в здійсненні постійного контролю за дотриманням правил, їх тлумачення і припинення дій, що порушують встановлені норми, регулювання виникаючих конфліктів і застосування покарань до порушників.
Сукупність «вхідних» і «вихідних» функцій іноді називають урядовими (державними), але вони все ж не зводяться до дій тільки законодавчої, виконавчої та судової влади. У їх здійсненні так чи інакше беруть участь і інші суб’єкти політики, включаючи окремих громадян.
Крім цих основних, часто виділяються і деякі інші специфічні політичні функції.
Такою є функція політичної комунікації, яка забезпечує поширення, передачу політичної інформації як між елементами політичної системи, так і між цією системою і навколишнім соціальним середовищем через розгалужену систему прес-центрів, радіо, телебачення, Інтернет.
Ще одна специфічна функція політики полягає в забезпеченні самозбереження існуючої політичної влади, її постійної адаптації до мінливих соціальних умов. Ця функція реалізується шляхом систематичної роботи з рекрутування до складу політичних структур нових кадрів, відбору та підготовки нової генерації молодих політиків, а також через підвищення політичної культури всіх громадян.
До важливих функцій політичної діяльності відносять також функцію самого цього процесу рекрутування і політичної соціалізації, яка полягає у відборі і підготовці молодих політиків, а також у впровадженні політичної культури в масову свідомість.
Виділяється і внутрісистемна, координаційна, функція, яка полягає у визначенні місця кожного з елементів політичної структури, підтримці зв’язків між ними, а також у створенні нових елементів влади, які необхідні для нормального функціонування політичної системи.

Посилання на основну публікацію