Правові підстави для реалізації повноважень Європейського союзу

В результаті реформи установчих документів, проведеної Лісабонським договором 2007 р основоположним принципом устрою ЄС є принцип єдиної правосуб’єктності (ст. 47 Договору про ЄС). В силу цього принципу при виданні правових актів, укладення міжнародних угод і в інших правовідносинах ЄС відтепер виступає як єдине ціле.
Сутність і зміст правосуб’єктності ЄС виражається, зокрема, в наступному:
– ЄС визнається єдиним суб’єктом компетенції, наданої державами-членами і реалізованої ним через власні інститути, органи і установи;
– В ЄС існує єдина система правових актів ЄС, що видаються у всіх сферах його компетенції;
– ЄС має право укладати міжнародні договори з іноземними (третіми) державами і міжнародними організаціями;
– ЄС має «максимально широкої правоздатністю» юридичної особи на території всіх його держав-членів, в тому числі має право виступати власником рухомого і нерухомого майна (ст. 335 Договору про функціонування ЄС);
– ЄС несе відповідальність за укладеними ним договорами за заподіяння шкоди іншим особам і по інших зобов’язаннях (ст. 340 Договору про функціонування ЄС);
– ЄС має привілеями та імунітетами на території держав-членів (ст. 343 Договору про функціонування ЄС), які гарантовані спеціальним протоколом, до установчих документів (Протокол про привілеї та імунітети ЄС);
– ЄС має право створювати дипломатичні місії (делегації) в іноземних державах і при міжнародних організаціях;
– ЄС має власний бюджет, що фінансуються за рахунок власних ресурсів, однак без права самостійно затверджувати їх джерела і величину.
З принципу єдиної правосуб’єктності ЄС існують два основних винятки.
Перша пов’язана з поширенням у механізмі управління ЄС юридично автономних відомств, які з прийняттям Лісабонського договору отримали загальне найменування «установи» (в доктрині також іменуються «децентралізовані підрозділи»).
Специфічною рисою установ ЄС є визнання за ними власної правосуб’єктності юридичної особи, т. Е. Суб’єкта права, формально відокремленого від ЄС. Деякі установи ЄС навіть наділені правом укладати від свого імені міжнародні угоди з третіми країнами. Ці угоди, однак, потребують схвалення політичними інститутами ЄС. До таких установ ЄС, зокрема, відносяться:
– Європейський інвестиційний банк;
– Установи в соціально-трудовій сфері: Європейський центр з розвитку професійного навчання (CEDEFOP), Європейське установа щодо поліпшення умов праці (EUROFOUND), Європейське установа з навчання (ETF), Європейське агентство по здоров’ю і безпеці на робочому місці (OSHA);
– Установи в медичній, санітарної та продовольчій сферах: Європейське агентство по медикаментах (ЕМЕА), Європейський орган з безпеки продуктів харчування (EFSA), Європейський центр з контролю захворювань (ECDC), Європейський наглядова центр щодо наркотичних засобів та наркотичної залежності (EMCDDA) ;
– Установи в сфері промисловості, транспорту і телекомунікацій: Європейське агентство з морської безпеки (EMSA), Європейське агентство по повітряної безпеки (EASA), Європейське залізничне агентство (ERA), Європейське агентство з безпеки мереж та інформації (ENISA), Європейське агентство по хімічним продуктам (ЕСА);
– Установи в природоохоронній сфері: Європейське агентство з навколишнього середовища (ЕЕА);
– Установи з реєстрації прав інтелектуальної власності: Відомство по гармонізації на внутрішньому ринку (OHIM), Відомство по сортам рослин;
– Установи в рамках простору свободи, безпеки та правосуддя ЄС: Європейське поліцейське відомство – Європол (Europol), Євроюст (Eurojust), Європейське агентство з управління оперативним співробітництвом на зовнішніх кордонах держав – членів ЄС (FRONTEX);
– Установи в рамках спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС: Європейське оборонне агентство (ADE / EDA), Супутниковий центр ЄС, Європейський інститут по дослідженню безпеки ЄС;
– Експертні установи в галузі охорони прав людини: Агентство ЄС з основних прав, Європейський інститут з питань рівності чоловіків і жінок. Самостійна правосуб’єктність в установчих документах визнана і за Європейським центральним банком (параграф 3 ст. 282 Договору про функціонування ЄС).
Інша виняток, що зачіпає принцип єдиної правосуб’єктності ЄС, стосується долі другого з числа Європейських співтовариств, заснованих Римськими договорами 1957 р – Європейського співтовариства з атомної енергії (Євратом / ЕСАЕ).
Питання про подальший статус Євратому викликав широкі дискусії ще в ході роботи Європейського конвенту, який розробляв проект Європейської Конституції 2004 р
Первісна ідея – припинити дію установчого документа Євратому (Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії, або Договору про Евратоме / ЕСАЕ) і включити його норми в текст Європейської конституції – натрапила на опір партій і громадських об’єднань екологічного спрямування ( «зелених»).
З цієї причини, а також з огляду на специфічного предмета діяльності Євратому (наукове дослідження і використання енергії атома в мирних цілях) розробники проекту Європейської конституції вирішили залишити в силі його установчий договір і зберегти Європейське співтовариство з атомної енергії як організації, що складається при ЄС, що має аналогічний склад держав-членів і керований керівними органами ЄС (інститутами ЄС).
Такий підхід знайшов відображення в Лісабонському договорі. Його юридичною формою став спеціальний протокол, прикладений до тексту останнього (але не до установчих документів самого ЄС) – Протокол, що змінює Договір про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії (Протокол № 2 до Лісабонського договору).
Зазначеним Протоколом з тексту Договору про Евратоме 1957 р виключено більшість положень з інституційних та фінансових питань, стосовно яких нова редакція Договору про Евратоме відсилає до відповідних статей Договору про ЄС або Договору про функціонування ЄС. Юридична зв’язок Договору про Евратоме з установчими документами ЄС також проявляється в системі доданих до них протоколів. Деякі протоколи, що додаються до Договору про ЄС та Договору про функціонування ЄС, одночасно включені до Договору про Евратоме. Це протоколи про Статуті Суду ЄС, про привілеї та імунітети ЄС і про ст. 40.3.3 Конституції Ірландії.
З іншого боку, Договір про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії офіційно більше не буде входити в систему установчих документів ЄС.
В подальшому не виключено проведення більш істотною реформи правового статусу Європейського співтовариства з атомної енергії. З відповідною ініціативою під час підписання Лісабонського договору виступив ряд держав-членів (Декларація № 54).

Посилання на основну публікацію