Політико-комунікативна модель голосування

Це модель будується на виділенні як визначального такого чинника, як вплив на електоральний вибір громадян власне виборчої кампанії, комплексу комунікативних заходів, здійснюваних кожної з політичних партій або окремими кандидатами. У цьому випадку вплив здійснюється через інформування виборців про хід передвиборчої боротьби, оприлюднення рейтингів кандидатів та партій і результатів різних опитувань громадської думки, пряму політичну рекламу конкуруючих учасників виборів.
Дослідники відзначають [104], що вплив на електоральний вибір комунікативних заходів неоднозначно. І все ж внаслідок їх впливу певний відсоток виборців змінює свої переваги. Це тим більше справедливо щодо тих, хто не мав попередньо сформованої думки, оскільки такі виборці особливо сприйнятливі до інтенсивної передвиборної агітації.
Модель раціонального вибору Заснована на тому припущенні, що електоральна поведінка індивіда визначається його прагненням до досягнення власних цілей. Тому виборець голосує, керуючись лише власною вигодою від можливого приходу до влади певної політичної партії або кандидата.
Цей підхід розвиває формула «ретроспективного голосування» М. Фіоріни, де вибір виборців визначається ступенем їхньої задоволеності діяльністю політичних сил, що знаходяться в даний момент у владі: якщо жилося добре – голосують за представників правлячих сил, якщо погано – за опозицію.
Участь громадян у голосуванні на виборах розглядається як один з найбільш значущих показників ступеня їх політичної участі в цілому. Однак у сучасних демократіях (особливо це стосується регіональних і місцевих виборів) спостерігається зниження електоральної активності громадян, тобто відбувається наростання абсентеїзму (від лат. absens – відсутній), тобто ухилення громадян від участі в голосуванні.
Чому ж це відбувається? Чому при демократії, де вибори є важливою формою народного волевиявлення, громадяни нехтують цим інструментом впливу на політичну владу? Причини абсентеїзму різні: аполітичність; відсутність серед обираються суб’єктів тих, хто міг би гідно представляти інтереси виборців; переконаність, що вибори дія знаходиться на сформовану політичну ситуацію; невіра в можливість вплинути на процес прийняття політичних рішень; недолік і суперечливість інформації про кандидатів або партіях; втома виборців від перманентних виборчих кампаній; від’їзд за місто, погана погода, хвороба тощо (і, як наслідок, так званий «побутової» абсентеїзм); висока ступінь задоволеності існуючої політичною системою, внаслідок чого громадяни не вважають за необхідне втручатися в її функціонування.
Наростанням абсентеїзму пояснюється той факт, що в ряді країн (наприклад, в Австралії, Бельгії, Бразилії, Греції, Туреччини) участь у голосуванні розглядається не тільки як право громадянина, але і як його обов’язок. За ухилення від участі у виборах накладаються штрафи, передбачається заборона займати протягом певного терміну державні посади або навіть тюремне ув’язнення.

Посилання на основну публікацію