Політика і мораль

Мораль як сукупність норм, правил поведінки і ставлення людей один до одного, породжених спочатку існували звичаями і традиціями має першорядне до політики відношення Насамперед це першість функціональне, так як відсутність належного етико-гуманістичного обґрунтування, міцних моральних передумов веде до деформації самої політики і її результатів. Стійкий авторитет століттями вироблялися загальнолюдської моральності вище престижу будь-якої політики. Для політики не можуть бути байдужі існуючі в конкретному суспільстві моральні цінності. Саме тому у високорозвинених, стабільних суспільствах до політики і до політиків пред’являються строгі моральні вимоги.

У сучасних умовах особливого значення набувають проблеми морального прогресу і поступу політики, застосовності моральних оцінок до політичної діям, питання співвідношення цілей і засобів у політиці, меж допустимості насильства до особи, соціальної групи, нації і державі.

Мораль на відміну від політики не має речових втілень в апаратах влади, але так чи інакше вона присутня у всіх її проявах. У політиці діють жорсткі закони і правила, тому моральний прогрес в суспільстві не завжди супроводжується відповідним прогресом в політиці. Такі моральні категорії, як благо, добро, зло, справедливість, якими оперує політичне мислення, часто мають інший зміст, ніж ці ж категорії в усвідомленні моральному: фігуруючи в політичному мисленні, вони несуть Утилітаристський-практичне навантаження. За ними звичайно ховаються досить елітарні користь чи шкода для різних суб’єктів соціуму внаслідок функціонування держави. І часто людей завжди набагато легше захопити в сторону зла, ніж добра.

У політології вирішення питання про співвідношення мети і засобів нерозривно пов’язане з проблемою поділу політики й моралі, оскільки це дозволяє при виборі політичних способів досягнення мети звільнятися від моральних норм і заборон. Найбільш повно підхід до проблеми співвідношення цілей і засобів у політиці висловив Н. Макіавеллі: головним у політиці виступає досягнення мети, навіть якщо способи несправедливі й аморальні Мета виправдовує засоби. Таким чином, всі кошти, які ведуть досягненню суспільного блага, виправдовуються цієї конкретною метою.

Виходячи з історії політичних та етичних навчань, сучасних теоретичних концепцій і політичної практики можна виділити кілька основних варіантів взаємодії між політикою і мораллю

  • 1. Першість моралі поотношенію до політики.
  • 2. Відокремлений існування політики і моралі, аж до повного розриву між ними.
  • 3. Дискусії щодо проблеми співвідношення цілей і засобів у політиці.
  • 4. Право політики часто діяти врозріз з нормами моралі.
  • 5. Виправдання аморалізму політики, ігнорування нею моралі.
  • 6. Взаємодія політики і моралі в процесі їх впливу один на одного.
  • 7. Моральна оцінка результатів політичних дій.
  • 8. Політична свідомість.
Посилання на основну публікацію