Політичні партії та групи інтересів

Один з головних організаційних механізмів сучасної політики утворюють політичні партії. Старше покоління росіян дуже добре пам’ятає політичну систему, в якій партія примудрилася навіть перехопити головну політичну роль у держави, ставши «керівною і спрямовуючою силою» всього суспільства. Хоча в більшості випадків роль партій все ж скромніше. Вони вважаються інструментом вираження, формування та подання інтересів різних соціальних груп, засобом політичного самовизначення громадян. Однак «інструмент» цей дуже непростий. Відомий французький політолог М. Дюверже в одній зі своїх робіт порівнював партії з ядерним реактором, яким треба постійно і кваліфіковано управляти, щоб не допустити катастрофи. Як показує досвід ХХ ст., Політичні партії схильні сильно збільшувати масштаби своїх функцій і зовсім не проти зайняти монопольне становище в політичній сфері. При цьому вся політична система вимушено реформується, набуваючи тоталітарні риси. Щоб подібного не відбувалося, і потрібно розуміти сутність, функції та закономірності еволюції політичних партій. Це питання настільки важливий для політології, що в ній навіть оформився спеціальний розділ, що займається даними колом питань, – «партіологія», що загрожує виділитися в особливу наукову дисципліну.

Посилання на основну публікацію