Політична влада: сутність, типи, легітимність

Проблема влади і владних відносин вивчається цілим рядом наук, у тому числі політологією. У фокусі уваги політології перебувають особливості функціонування влади взагалі і політичної влади зокрема, умови її стабільності, адекватного досягнення суспільно значущих цілей [40].

Всі ці проблеми в тій чи іншій формі ставилися вже античними мислителями. Так, Платон, мріючи про ідеальну державу, розмірковував про джерела влади, формах її здійснення і типах державного устрою. Аристотель вперше висунув ідею природного походження політичної влади, вважав, що людина від природи – політична істота.

Розквіт соціально-політичних поглядів в епоху Відродження і Новий час пов’язаний з дослідженнями сутності політичної, і насамперед державної, влади в працях Н. Макіавеллі, Т. Гоббса, Дж. Локка і Ш.Л. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо. Насамперед, їх цікавили проблеми поділу влади, правової держави, прав і свобод людини і громадянина. Саме в цей час виникають основні напрямки політичної ідеології: лібералізм (Ш.Л. Монтеск’є), консерватизм (Е. Берк) і тоталітаризм (Ж.-Ж. Руссо). Німецька класична філософія досягла успіху в дослідженні моральних основ держави і права (І .. Кант), філософії права (Г. Гегель).

Марксистське вчення про роль матеріального інтересу в боротьбі за політичну владу, про співвідношення моралі і політики, а також його ідеї про сутність держави, його ознаках і функціях не втратили свого значення і в даний час.

Важливий внесок у розробку теорії влади вніс німецький соціолог Макс Вебер, для якого влада – це примус людини до дії без його волі. У рамках теорії еліти проблему влади розробляли В. Парето, Г. Моска і Р. Міхельс. Особливий інтерес представляють дослідження російських анархістів М. Бакуніна і П. Кропоткіна, класиків геополітики До Хаусхофера і X. Маккиндера, розробки сучасних вчених – соціальних мислителів С. Ліпсета, Е. Шилза і Н. Смелзера.

Посилання на основну публікацію