Політична система та її складові

Різноманіття функцій політики породжує і складність її структури. Під структурою взагалі, як відомо, в загальному сенсі розуміються сукупність елементів тієї чи іншої системи і стійкі взаємодії між цими елементами. Основні елементи, що утворюють політичну систему, виникають не випадково, а під впливом тих функцій, видів діяльності, які виконує політика. Функції виступають у ролі передумов для виникнення тих чи інших елементів, частин політичної структури.

Багатомірність політики породжує можливість розгляду її структури на основі різних критеріїв. Так, при системному підході до політики можуть бути виділені ті основні частини, або підсистеми, з яких вона складається.

При системному підході в структурі політичної діяльності виділяються наступні її основні елементи, частини, або підсистеми.

Інституціональна підсистема включає в себе політичні організації, інститути. Головним з них є держава, що утворить ядро ​​всієї політичної системи. Держава відіграє вирішальну роль як у цій підсистемі, так і у всій політичній життя в цілому. До цієї ж структурної частини політичної системи належать політичні партії і деякі інші організації. Характерна ознака всіх цих організацій – їх пряме, безпосереднє участь у політичній діяльності.

Але до цієї ж частини політичної структури відносяться і не власне політичні організації: вони виникають і розвиваються не під впливом безпосередньо політичних причин, а в результаті впливу, наприклад, економічних, духовних чи інших соціальних потреб. Прямий метою їх створення та функціонування на відміну від власне політичних організацій ніколи не виступає політика: такі організації у сфері економіки, культури, освіти тощо Однак в особливих умовах, наприклад в кризових, особливо в період революційної ситуації, в політичну діяльність втягуються і ці неполітичні організації.

Нормативну підсистему утворюють різноманітні моральні, правові норми, що склалися політичні традиції. Вони представлені конституціями, законами, програмними документами партій і політичних рухів. З їх допомогою регулюється діяльність кожної політичної організації, всієї політичної системи в цілому, і насамперед діяльність державних органів. Справедливо кажуть, що право – це рейки, по яких їде державу.

Під функціональною підсистемою розуміється сукупність способів і методів практичного здійснення влади, прийняття політичних рішень. Цю підсистему часто визначають через поняття «політичний режим».

Слід зазначити, що виділення функціональної підсистеми в якості однієї зі складових політичного життя більш характерно для європейської політологічної школи. Американські ж політологи розглядають всю політику як здійснення сукупності притаманних їй функцій; їх цікавлять не стільки самі політичні структури, скільки те, що ці структури роблять.

Комунікативна підсистема політики охоплює всі форми інформаційної взаємодії, зв’язків як усередині політичних структур, так і між усією політичною системою в цілому та іншими сферами соціального життя. Ця підсистема представлена ​​загальнодержавними та відомчими службами інформації, а також різноманітними засобами масової інформації.

Посилання на основну публікацію