Поліархічна модель

Одна з найбільш відомих теорій плюралістичної демократії сьогодні – поліархія (від лат. Poly – багато і arxe – суверенітет, початок), розроблена американським політологом Робертом Далем (р. 1915).

На його думку, те, що сьогодні називають демократичним режимом, є поліархія – правління, тільки в першому варіанті наближається до демократичних ідеалів. У поліархії влада здійснюється не усім народом, а багатьма.

Демократія ж – це не більше ніж ідеал, до якого слід прагнути, але якого ніколи не можна досягти повністю, бо весь народ в принципі не може управляти. З погляду Даля, поняття «поліархія» підкреслює політичний плюралізм і здатність сьогоднішніх інститутів демократії забезпечувати координацію інтересів індивідів і груп, а також їх самостійність і рівність.

У роботі «Демократія та її критики» (1989) Даль сформулював основні положення поліархії як політичного режиму [56]:

(1) виборні посадові особи, контроль за рішеннями уряду;

(2) політична конкуренція та участь, право претендувати на виборну посаду;

(3) політичний плюралізм;

(4) право громадян створювати незалежні асоціації чи організації, в тому числі політичні партії та групи за інтересами;

(5) політичні свободи, в тому числі свобода слова, право громадян отримувати інформацію з альтернативних джерел;

(6) право опозиції заперечувати рішення уряду;

(7) загальне голосування, вільні і чесні вибори. Поліархічна теорія демократії – найбільш досконалий варіант плюралістичної моделі, оскільки в ній критерій змагальності політичних груп і лідерів у боротьбі за владу поєднується з вимогою широкого включення громадян у політичний процес.

Посилання на основну публікацію