Основні етапи розвитку інтеграційних процесів в Європі

У розвитку інтеграційних процесів простежується кілька етапів. Процес створення, розвитку і перетворення перших інтеграційних утворень в сучасний ЄС відбувався шляхом, по-перше, передачі все більшого числа функцій управління на наднаціональний рівень і, по-друге, збільшення числа учасників інтеграції.
Всі зміни такого роду знаходять своє відображення і закріплення перш за все в установчих договорах, т. Е. В актах, що містять правову основу побудови і функціонування Співтовариств і ЄС. Відповідно і періодизація еволюції європейської інтеграції тісно пов’язана з виробленням і укладенням установчих договорів і їх економічного змісту.
У розвитку економічної інтеграції в Європі і в становленні Європейського союзу можна виділити наступні основні етапи:
1951-1957 рр. – підготовчий етап:
• підписання Договору про заснування Європейського співтовариства вугілля і сталі (ЄОВС) – Паризький договір (1951 року вступив в силу в 1952 р);
• підписання Договору про заснування Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії (Євратом) – Римські договори (1957 р, вступили в силу в січні 1958 г.);
1958-1967 рр. – Етап створення зони вільної торгівлі:
• затвердження механізму спільної сільськогосподарської політики країн ЄЕС (1958 р);
• підписання Договору про заснування єдиного Ради і єдиної Комісії Європейських співтовариств – Договір про злиття (1965 р, вступив в силу в 1967 р), виникнення назви Європейське співтовариство [5];
1968-1976 рр. – Етап створення Митного союзу:
• створення Митного союзу, введення загального митного тарифу (1968 г.);
• Гаазька конференція (1969 р) – прийняття главами держав і урядів рішення про посилення інтеграції, про заміну системи внесків власні адекватні фінансові ресурси Європейських співтовариств, розширення контрольних повноважень Європарламенту, створення до 1980 р Економічного і валютного союзу (ЕВС), початок політичного співробітництва ;
• підписання договору про розширення бюджетних повноважень Європейського парламенту і створення Рахункової палати (1975 р);
• установа Європейського фонду регіонального розвитку (1975 г.);
• підписання договору про формування Європейського парламенту шляхом прямих загальних виборів (1976 року);
1977-1986 рр. – Етап функціонування Митного союзу:
• рішення про створення Європейської валютної системи (ЄВС) і введення умовної розрахункової одиниці екю (1978 р);
• перші прямі вибори депутатів Європейського парламенту (1979 г.);
• підписання Шенгенських угод;
• підписання Єдиного європейського акта, який вніс перші суттєві зміни в установчі договори Європейських співтовариств (1986 р вступив в силу в 1987 р);
1987-1992 рр. – Етап створення спільного ринку:
• схвалення Європейською Радою «плану Делора» про реформу фінансової системи, спільної сільськогосподарської політики Європейського Співтовариства (1988 р);
• підписання договору про створення Європейського банку реконструкції і розвитку (1990 р);
• підписання Договору про створення Європейського союзу – Маастрихтський договір (1992 р, вступив в силу 1993 г.);
1993-2001 рр. – Етап створення економічного і валютного союзу:
• прийняття Європейською радою рішення про створення 1 січня 1999 р Валютного союзу в складі 11 країн ЄС (1998 г.);
• створення Європейського центрального банку (1998 г.);
• початок реалізації Валютного союзу, введення євро (1999 г.);
• підписання Амстердамського договору (1997 р вступив в силу в 1998 р);
• підписання Ніццького договору (2001 г.); з 2002 р – етап функціонування економічного і валютного союзу:
• введення в 12 країнах [6] ЄС єдиного платіжного засобу, що заміняє національну валюту – євро (2002 г.);
• підписання Європейською радою Конституції ЄС (2004 р в силу не вступила);
• підписання Лісабонського договору, що змінює Договір про ЄС і Договір про заснування Європейського співтовариства – Лісабонський договір (2007 г., вступив в силу в листопаді 2009 р).

Три держави Західної Європи, які вважали за краще не приєднуватися до ЄС, частково беруть участь в союзній економіці і слідують деяким директивам: Ліхтенштейн і Норвегія входять в загальний ринок через Європейську економічну зону [9], Швейцарія має подібні відносини, уклавши двосторонні договори [10]. Карликові держави Європи, Андорра, Ватикан, Монако і Сан-Марино, використовують євро і підтримують відносини з ЄС через різні договори про кооперацію [11].
Історія виникнення і розвитку ЄС дозволяє визначити основні особливості інтеграційного процесу:
• утворення «ядра» з невеликого числа (6 країн), які мали на початок 1950-х рр. близьким і досить високим рівнем соціально-економічного розвитку;
• поступове приєднання до утворився ядру нових держав, яких з 1 липня 2013 р стало 28;
• усвідомлення негативних наслідків обмеженості національних ринків збуту для економічного і соціального розвитку власної держави, переваг міжнародної кооперації;
• вирівнювання рівня економічного розвитку;
• постійне ускладнення форм, методів і організаційних структур міждержавного регулювання економічної інтеграції;
• поетапне створення ЄС і послідовне формування його нового системного якості.

Посилання на основну публікацію