Моделі демократичного транзиту

На думку С. Хантінгтона, з погляду стабільності та незворотності демократичного процесу існує три моделі переходу до демократії: (1) лінійна (класична), (2) циклічна, (3) діалектична.

Прикладом лінійної моделі може служити розвиток демократії у Великобританії та країнах Північної Європи. У них спостерігається послідовне вирішення питань демократизації політичної системи, яке забезпечує незворотність процесу демократизації у всіх його основних проявах. У всіх країнах цієї моделі демократичного транзиту встановлюються інститути парламентської демократії як найважливіший фактор політичної системи. Прикладом поступового демократичного транзиту на основі встановлення парламентської демократії можуть служити також такі країни, як Норвегія, Швеція, Данія та інші. У цих країнах міцність і незворотність переходу до демократії ґрунтуються на таких факторах, як національна ідентичність, державне єдність, високий рівень економічного розвитку та політичної культури. Циклічна модель характерна для країн Латинської Америки. Хоча в деяких країнах цього континенту спроби демократизації були зроблені ще в XIX ст. (після звільнення від колоніального панування Іспанії), проте в більшості країн континенту демократичні режими не склалися. Спроби демократизації переривалися в них військовими переворотами і правлінням військових диктатур, а на зміну демократичним перетворенням приходив авторитаризм, і навпаки. Такий нестабільний циклічний процес цієї моделі обумовлений слабким державною єдністю, недостатнім соціально-економічним розвитком, відсутністю належного рівня політичної культури. До цієї ж моделі демократичного транзиту відносяться і багато держав Азії та Африки. У другій половині XX ст. в них спостерігалася постійна зміна демократичного і авторитарного режимів.

Діалектична модель була реалізована, насамперед, в Німеччині, Італії, а також в Іспанії, Португалії та Греції. Назва цієї моделі походить від того, що політичний процес в XX ст. розвивався тут по діалектичному закону «заперечення заперечення». Демократичні режими, які були там усунені в свій час, виявилися нестабільними і були замінені тоталітарними та авторитарними, які, у свою чергу, піддавалися заперечення – поверненню до демократії.

Посилання на основну публікацію