Мінімальна держава

Концепція всесвітнього обмеження повноважень держави народжена ліберальної соціально-політичною думкою XVI-XVII ст. Її суть найкраще виражена в знаменитому порівнянні держави з «нічним сторожем», чиї функції повинні вичерпуватися охороною порядку. З усіма іншими проблемами громадяни впораються самі, без втручання держави. Для позначення поза державною суспільного середовища було введено в обіг поняття громадянського суспільства. Громадянське суспільство – це «суспільство мінус держава». Це все ті форми активності людей (а також створювані при цьому організації), в яких громадяни діють абсолютно самостійно, на свій власний страх і ризик, без указок і дозволів з боку держави. Структурними компонентами громадянського суспільства є приватні економічні підприємства та організації, різні громадські об’єднання, релігійні громади, сім’я та ін. Саме громадянське суспільство повинно створювати і контролювати держава, а не навпаки. Вигоди такого підходу очевидні: невеликий і дешевий державний апарат, повний простір для будь-яких проявів самостійності творчу активність громадян, мінімізація державного тиску і контролю за приватним життям людей. Однак реалізація цієї моделі на практиці виявила у неї чимало слабких місць: анархічною, супроводжуване руйнівними кризами розвиток економіки, зростаюче соціальне розшарування, низький рівень соціального забезпечення громадян, які не досягли успіху в «ринкової грі», і т.п. Найяскравішими прикладами реалізації моделі мінімальної держави були, ймовірно, Великобританія і США періоду ранньої індустріалізації XVIII-XIX ст.

Посилання на основну публікацію