Функції політичних лідерів

Різноманітність типів лідерів багато в чому пояснюється багатством напрямків їх діяльності, широким колом вирішуваних завдань. Характеристика цього боку політичного лідерства нерозривно пов’язана з розглядом функцій, виконуваних політичними лідерами.

Серед найбільш значущих функцій можна виділити наступні:

(1) аналітична – глибокий і всебічний аналіз ситуації, що склалася, вивчення сукупності об’єктивних і суб’єктивних факторів політичного життя, розробка програми дій, обгрунтування стратегічних пріоритетів і тактичних способів їх досягнення;

(2) організаторська – мобілізація мас на реалізацію політичних програм і цілей, згуртування прихильників, об’єднання зусиль різних верств населення, формування команди помічників, планування політичних дій, регулювання і контроль за ходом перетворень;

(3) інтегративна – об’єднання і узгодження різних соціальних інтересів на основі загальних цілей, цінностей та ідеалів, консолідація різного роду громадських і політичних сил. Показовим у цьому сенсі приклад американського президента Ф. Рузвельта, який вміло керував інтересами різних політичних сил і був майстром створення коаліцій для конструктивного вирішення різних соціальних і політичних проблем;

(4) новаторська – внесення нових, конструктивних ідей, ініціювання оновлення. При цьому політичному лідерові не слід пускатися в масштабні і малопідготовлені простроченої акції, так як «ніщо не породжує в державі такої плутанини, як радикальні нововведення» [53]. Прикладами великих інноваційних концепцій і програм можуть служити «Новий курс» Ф. Рузвельта, ідея «загальноєвропейського дому» Ш. де Голля, концепція «народного капіталізму» М. Тетчер;

(5) комунікативна – забезпечення стійкого зв’язку між владою та різними соціальними групами, що вельми актуально для сучасної Росії, де в останні роки простежується неухильне зниження довіри громадян до влади. Класичним зразком реалізації комунікативної функції може служити приклад введення в практику Ф. Рузвельтом в 1930-х роках щотижневих радіозвернень до громадян – його знаменитих «бесід біля каміна», в яких він роз’яснював проводиться їм «Новий курс» з подолання кризи. При цьому він зумів не тільки налагодити контакт з американцями, вселити в них надію, зберегти довіру виборців, а й заручитися підтримкою найширших верств населення і вдруге стати президентом;

(6) функція гаранта справедливості, законності і порядку в більшою мірою характеризує загальнонаціонального політичного лідера. Показовою в даному випадку ситуація у Франції в 1958 р, коли в умовах загрози громадянської війни багато в чому здатність виконати саме цю місію принесла генералу Ш. де Голлю підтримку різнорідних політичних сил і широких верств населення.

Посилання на основну публікацію