Еволюція концепцій, що пояснюють сутність держави

Історія політичної думки знає, як ми пам’ятаємо, наскільки концептуальних підходів до пояснення сутності держави. Найдавнішим з них (якщо виключити міфологічні уявлення), мабуть, слід визнати патріархальну концепцію. Її загальний сенс полягає в поясненні необхідності держави природним процесом розростання патріархальної сім’ї (сім’я – селище – держава). При цьому держава вважається «вище» сім’ї, оскільки є більш розвиненою її формою. Але мета в принципі та ж, що і у сім’ї, – досягнення загального блага. У класичному вигляді цей погляд представлений Аристотелем. Взагалі ж аналогія між державою і великою родиною (подібність у характері влади, способах управління) присутній практично у всіх стародавніх культурах.

Рухаючись по історії політичної думки далі, не можна не побачити панування теологічної концепції держави в середньовічну епоху. У європейському Середньовіччі найбільшим авторитетом в цій області користувалися Августин Блаженний і Фома Аквінський. Ідея поділу світу на «град земний» і «град божий», розсуд у державній владі прояви саме божественної волі, постулирование на цій основі мало не священного, непорушного характеру влади, домагання на керівництво нею з боку церкви як найнадійнішого тлумача волі Бога – така в загальних рисах «сума» теологічного походу до з’ясування природи держави.

З початком епохи капіталізму (в XVII ст.) З’являється договірна теорія походження і сутності держави (Г. Гроцій, Т. Гоббс, Дж. Локк). Її головна ідея полягала в тому, що держава виникає на основі угоди між індивідами, суспільного договору, покликаного усунути безлад і жорстокість «природного» стану суспільства. Сенс договору: люди добровільно поступаються частиною своїх природних прав і передають їх організації (або конкретній особі) з метою наведення порядку та захисту базових, невідчужуваних прав людини (життя, свобода, власність). Держава – це союз вільних людей, укладений «заради дотримання права і загальної користі». Джерело державної влади – народ. Уряд – лише засіб здійснення народної волі.

Ця теорія представляла державу як нейтрального арбітра, що підноситься «над сутичкою» групових та індивідуальних інтересів. Держава нейтрально по відношенню до приватних інтересів, тому воно стоїть на сторожі загального блага. Втім, і держава легко може «впасти у гріх» порушення природних прав людини. Тому громадяни повинні розташовувати засобами захисту вже від сваволі самої держави. Головними з них (за Локка) є принципи виборності, поділу влади, «право народу на повстання» та ін.

Основний зміст договірної концепції держави зберігається в якості найбільш популярною пояснювальній схеми і понині. «Громадським договором» між громадянським суспільством і державою при цьому вважається конституція (або замінюючий її документ), яка отримує схвалення на всенародному референдумі.

Ще однією, не менш потужної традицією в тлумаченні природи держави стала марксистська теорія, що з’явилася в середині XIX ст. Згідно марксизму, держава – це політична організація економічно пануючого класу. За логікою цієї теорії в історії розвитку суспільства відбувається природно-історичний процес розкладання родового ладу (зростання продуктивних сил, поділ праці, поява приватної власності), який призводить до соціальної диференціації суспільства, виникненню експлуататорських і експлуатованих класів. Класи – це такі групи людей, одна з яких може привласнювати собі працю інший завдяки відмінності їх місця в системі суспільного виробництва, що визначається в першу чергу власністю на засоби виробництва (раби – рабовласники, феодали – селяни, буржуа – пролетарі). При цьому клас експлуататорів завжди знаходиться в абсолютній меншості, що ставить перед ним завдання постійно захищатися від невдоволення експлуатованого більшості. Саме для вирішення цього завдання і створюється держава – організація, головна функція якої полягає в придушенні опору експлуатованих мас. І неважливо, в якій історичній формі існує держава – рабовласницької, феодальної або буржуазної. Суть його один: держава – це машина придушення, знаряддя гноблення в руках економічно пануючого класу. Держава, звичайно, виконує і безліч інших функцій. Але всі вони другорядні і суті держави не виражають. Таким чином, держава – це «продукт і прояв непримиренності класових протиріч» (Ф. Енгельс). Але раз держава зобов’язана своєю появою виникненню класів, приватної власності і експлуатації, то із здійсненням соціалістичної революції і побудовою безкласового суспільного ладу воно втратить свою необхідність і поступово відімре.

Існує і безліч інших концепцій походження і сутності держави:

(1) органічна теорія О. Конта і Г. Спенсера, в якій зростання і розвиток держави уподібнюються аналогічним процесам, властивим будь-якому живому організму;

(2) теорія насильства Л. Гумпловича, в якій держава виникає як апарат примусу завойовників над переможеними племенами;

(3) психологічна концепція (Г. Тард), в якій поява держави виводиться з схильності людини до колективного способу життя, його психологічної потреби наказувати і підкорятися, шукати авторитету, чиїми вказівками можна було б скористатися, та ін.

Однак вплив цих концепцій сьогодні невелика.

Множинність різних варіантів пояснення феномена державності, мабуть, потрібно вважати свідченням високої складності цього явища, наявності у неї часом суперечливих сторін і функцій. Якщо ж вважати, що кожна з представлених концепцій має певну пізнавальну цінність, то в сукупності вони називають основними наступні причини та умови виникнення держави:

(1) природно-історичне ускладнення і диференціація суспільного життя на стадії розкладання родо-племінного ладу, процеси поділу праці, виділення управлінської праці з метою підвищення його ефективності в самостійну галузь;

(2) виникає на основі розвитку матеріального виробництва соціальна і майнова диференціація людей, поява класів, приватної власності, експлуатації;

(3) демографічні зрушення: збільшення чисельності населення, що породжує необхідність у більш складних механізмах координації спільних зусиль і підтримки порядку; перехід від кочового до осілого способу життя (перші держави виникають якраз у спільнот такого типу).

Загальних же шляхів виникнення державної організації життя з виділеним апаратом управління і примусу, по всій видимості, було тільки два (на що вказували ще основоположники марксизму):

(1) виділення родоплемінної верхівки за рахунок найбільш близького розташування до механізмів розподілу суспільних ресурсів;

(2) завоювання одних народів іншими.

Отже,

держава – це політична організація, або система установ, що здійснюють верховну владу на певній території за допомогою спеціального управлінського апарату.

Посилання на основну публікацію