Адміністрація та виробнича діяльність

Переважна більшість сучасних держав володіють чималим публічним сектором в економіці. Економічна діяльність цього сектора посідає важливе місце в діяльності адміністрації.
Строго кажучи, публічний сектор не є частиною адміністрації, тим більше, що проблеми, спосіб управління цим сектором і статус його персоналу суттєво відрізняються від того, що притаманне класичній адміністрації. І тому, на перший погляд, було б справедливо виключити з адміністрації націоналізовані або знаходяться під контролем національних чи місцевих публічних служб підприємства.
У підході до зазначеного питання не існує однаковості. Так, у Великобританії працівники публічного сектора економіки не мають права й гарантіями державних службовців. У Франції та Італії все виглядає з точністю до навпаки. Додамо. Відмінність між діяльністю служб і виробничою діяльністю стає все менш вираженим, якщо врахувати розвиток так званого третинного сектору економіки і зростаючою зв’язку між виробничою діяльністю та діяльністю в рамках різного роду служб. Виходить так, що положення агента, наприклад державного підприємства і чиновника національного або місцевого рівня адміністрації, стає все більш схожим. Потрібно враховувати й ще одна обставина: найбільшим подібністю з державними службовцями та близькістю до адміністрації, як правило, володіють представники тих підприємств або фірм, які набули статусу національних підприємств вже давно. Приклад тому – залізниці у Франції. Новостворені підприємства такій близькості до адміністрації, а значить, і такого статусу, який є, наприклад, у працівників залізниць у Франції, не мають.
При проведенні порівняльного аналізу і в цьому питанні необхідно враховувати той факт, що розміри державного, або націоналізованого, сектора істотно розрізняються в різних країнах. Як відомо, публічний сектор економіки досягає значних розмірів в таких країнах, як Великобританія, Франція та Італія, проте його масштаби вельми скромні в США чи Німеччині.
У Великобританії, Франції та Італії в публічний виробничий сектор, крім військових арсеналів, пошти і залізниць, т. Е. Галузей, куди вперше було здійснено втручання держави, входять служби радіо і телебачення, електороенергетіка, банки, автомобільна, вугільна, металургійна промисловість, авіаційний транспорт і т. д. В Італії державним втручанням відзначені ряд галузей, витоки якого відносяться до часу правління Муссоліні.
Потрібно сказати, що в останні 2-3 десятиліття у багатьох країнах набирає силу зворотний за своєю спрямованістю процес: у багатьох країнах посилюється рух до приватизації державних підприємств. Цей процес ініціювала в роки свого правління М. Тетчер, яка змогла провести масштабну приватизацію націоналізованих підприємств у ряді секторів економіки. Приватизація розвивається і в ряді інших країн, щоправда, масштаби її поки не порівнянні з Великобританією.

Посилання на основну публікацію