Змістовно-функціональна теорія

Аналіз методології педагогіки здійснюється за допомогою аналізу змістовно-функціональної теорії.
Змістовно-функціональна концепція є робочим інструментом вчителя, який проводить методологічний аналіз наукового знання. Методологічний аналіз наукового знання проводиться за такими напрямами соціально-педагогічного знання: гносеологічному, світоглядному, логіко-гносеологічному, науково-змістовному, технологічному і науково-методичного. З іншого боку, зміст кожного рівня строго фіксоване функцією того знання, яке відноситься до конкретного рівня знання.
Особливості методологічного наукового знання, в даному випадку – його технологічна спрямованість і сервісний характер, визначені особливістю застосування Трьохелементний положення методологічного аналізу – «рівень», «зміст» і «функція». Інакше кажучи, аналізуючи той чи інший предмет, об’єкт чи явище з урахуванням даної методики, здійснюється конкретна можливість визначення функції, змісту, ролі, місця, впливу і характеру взаємодії методологічного наукового знання на кожному етапі аналізу окремо і в їх поєднанні.
Змістовно-функціональна концепція дозволяє розкрити методологічне знання з певних рівням. Діалектика таких рівнів методологічного аналізу являє собою вивчення методологічного знання від вищого рівня, більш загального, до приватного рівню його пізнання. Таким чином, по такому напрямку відбувається взаємовідношення і взаємовплив теорії та практики, пізнавальної та перетворювальної діяльності.
Особливість протікання методів аналізу та синтезу визначає сервісний характер змістовно-функціональної концепції. На кожному етапі аналізу відбувається покроковий аналіз наукового знання. За підсумками результатів послідовного поетапного аналізу наукового знання робиться синтез отриманого знання, таким чином визначається синтетична картина методологічного наукового знання.
Концепція отримала назву змістовно-функціональної внаслідок того, що дозволяє визначити саму суть, змістовний сенс знання про досліджуваний предмет і явище. Отримане знання при цьому можна віднести до певного рівня аналізу конкретного предмета, а отже, синтез здійснює важливий момент у вивченні об’єкта дослідження, так як представляє об’єкт не тільки в наборі суб’єктивно виділених явищ, а й у вигляді структурованої впорядкованої системи. Подібна організація знання про методологію педагогіки дає можливість представити наукове знання у вигляді теорії. Тому значущим висновком є ​​те, що в надрах структури педагогіки як науки з’являється відокремлений розділ – теорія методології педагогіки, або, скорочено, методологія педагогіки.

Посилання на основну публікацію