Завдання фізичного виховання в школі

Система фізичного виховання – це історично обумовлений вид суспільної практики фізичного виховання, що включає основи світогляду, теоретико-методичні, програмно-методичні та організаційні основи, що забезпечують розвиток людей з боку фізичних можливостей, що щеплять основи здорового способу життя.

Основи шкільного фізичного виховання

Концепція фізичного виховання сформована на основі безлічі наук. Теоретико-методичною базою служать такі науки як:

  • Анатомія.
  • Фізіологія.
  • Біохімія.
  • Соціологія.
  • Психологія.
  • Педагогіка.
  • Філософія.

З їх допомогою відбувається розробка і доказ загальних закономірностей фізичного виховання за напрямом «Теорія і методика фізичного виховання». Гармонійна взаємозв’язок всіх життєвих аспектів з фізичною культурою підтверджується наступними принципами:

  • Гармонійне і всебічний розвиток особистості.
  • Взаємозв’язок фізичного виховання і трудової діяльності.
  • Оздоровча тенденція фізичного виховання.

В цілому система шкільного фізичного виховання має ідентичні основні аспекти, які регулюються профільним педагогом.

Методичну базу теорії і методики фізичного виховання в школі становлять принципи свідомості, активності, наочності, доступності, систематичності, динамічності та індивідуалізації, які мають пряме відношення до проведення уроків фізкультури в стінах школи.

Як і будь-яка інша методика, система шкільного фізичного виховання складається з ряду певних технік, що використовуються в конкретному порядку і відповідно нагоди. Таким чином, можна зробити наступне поділ:

  • Методи фізичного виховання – це шляхи досягнення поставленої мети.
  • Засоби фізичного виховання – це інструменти для виконання поставлених завдань і досягнення цілей.

Це має на увазі, що вчитель може застосовувати методи розповіді, пояснення, наочні матеріали, посібники, демонстрацію на особистому прикладі, організовувати ігри та змагання, давати команди і спільно з учнями аналізувати дії.

Фізичні вправи по праву вважаються основним засобом фізичного виховання в школі і являють собою спеціально скомбіновані рухові дії, спрямовані на фізичний розвиток учня. Фізичні навантаження застосовуються дозовано, під пильним контролем педагога, можуть надавати локальне або загальнозміцнюючу дію на організм.

Введення будь-яких методів фізичного виховання визначається поставленою метою, віком, ступенем підготовленості вихованців, індивідуальними особливостями особистості, специфікою досліджуваного матеріалу, умовами навчальної програми.

В рамках школи учні отримують основи фізичної підготовки, в яку входять основні рухові вміння і навички. Даний факт дозволяє визначати уроки фізичного виховання одним з найважливіших предметів загальноосвітньої програми, і допускає використання будь-яких доступних методів для досягнення поставлених завдань.

Форми організації фізичного виховання

Форми організації фізичного виховання в школі визначаються як певні і позаурочні заняття.

Урочна форма організації занять з фізичного виховання зводиться до регламентованого шкільного розкладу. Це має на увазі виконання наміченого навчального плану, під суворим контролем вчителя, в певний часовий проміжок. Правильно складене урочний заняття – це чітко визначений, і, в достатній мірі, багатоаспектне дія, що є основною формою фізичного виховання школярів.

Зовнішню структуру уроку являє собою послідовність і обсяг фізичних навантажень, взаємодія вчителя та учнів.

Внутрішня структура – це сукупність процесів, що проходять в організмі займаються під впливом фізичного навантаження.

У загальноприйнятій формі структура уроку має поділ на частини:

  • Підготовча.
  • Основна.
  • Заключна.

На основі цих етапів викладачем складається план уроку відповідно до вимог навчальної програми. Різновидів і поєднань компонентів уроку також безліч. Це може бути заняття з упором на один вид діяльності, або комбіноване.

До позаурочних форм фізичної культури відносяться заняття, що проводяться у вільному режимі і вирішують більш вузький набір завдань. У школі такі заняття проходять у форматі спортивних секцій, фізкультурно-оздоровчих заходів, організованих рухливих ігор на перервах, фізкультурних пауз в групах продовженого дня. Вони також надають величезну користь, оскільки примножують обсяг рухової активності дитини, створюють умови для адаптації до фізичних навантажень, закріплення умінь.

Гігієнічна сторона фізичного виховання

В незалежності від того, які завдання вирішує фізичне виховання в школі і який носить характер, існує ряд вимог обов’язкових до дотримання в місцях проведення уроків з фізичної підготовки. Вимоги пред’являються до наступних сторонам діяльності:

  • Місця проведення занять.
  • Форма для занять.
  • Норморованість навантажень.
  • Індивідуальна гігієна.

В якості основних вимог до місць проведення занять з фізичного виховання прийнято вважати наступні положення:

  • Вологе прибирання не рідше ніж 2 раз в день.
  • Спортивні снаряди та інший інвентар повинен відповідати вимогам техніки безпеки.
  • Освітлення в залі необхідно підтримувати в межах норм, встановлених санітарною службою.

Вимоги по нормуванню фізичних навантажень в процесі урочної заняття наступні:

  • Організація уроку здійснюється з урахуванням самопочуття учнів.
  • Навантаження вибираються відповідно віково-статевих відмінностей займаються.
  • Дозувати навантаження необхідно з урахуванням ступеня підготовленості учнів.
  • Слід здійснювати систематичний медичний контроль за станом організму, фізичною підготовленістю і розвитком.

Гігієнічні умови проведення занять регулюються правилами щодо пристосування і змістом шкіл. Проведення регулярних конкурсів і оглядів дозволяє належним чином забезпечувати необхідні умови для занять учнів.

Посилання на основну публікацію