Закономірності та принципи виховання в педагогіці

Ефективність виховного процесу залежить від того, наскільки добре володіє педагог знаннями про закономірності і принципи виховання і вміє їх застосувати в щоденній практиці.

Педагогічні закономірності виховання в педагогіці – це відображення об’єктивної реальності виховного процесу, що має стійкі, повторювані значущі загальні властивості в певних обставинах.

Можливо виділити такі виховні закономірності:

  • виховний процес здійснюється виключно на основі активності дитини та її взаємодії з навколишнім середовищем;
  • то, чим наповнена навчальна і розвиваюча діяльність, визначається актуальними індивідуальних потреб конкретної дитини на поточний момент розвитку його психіки і умінь;
  • зусилля дитини і педагога в спільному навчальному процесі знаходяться в прямо пропорційній залежності;
  • якісний розвиток дитини можливо при реалізації його права на вільне вираження почуттів і відносини в умовах доброзичливості і безпеки;
  • кожен епізод виховної діяльності повинен супроводжуватися або закінчуватися проживанням дитиною ситуації успіху, підтримуваної педагогом.

Перераховані закономірності відображають сучасні вимоги до методів, інструментів і змістом виховного та навчального процесів. Тут ви швидко закономірності базуються основні принципи виховання.

Принципи виховання – це основні положення, які є керівництвом для педагога у виховному і навчальному процесах.

Перерахуємо вимоги, яким повинні відповідати принципи виховання:

  • обов’язковість. Дана вимога диктує необхідність повною мірою і в обов’язковому порядку впроваджувати принципи виховання в професійну діяльність;
  • комплексність. Тут ми говоримо про те, що на всіх етапах виховної діяльності повинні застосовуватися всі принципи одночасно;
  • рівнозначність. Ця вимога перегукується з попереднім. Не існує більш важливих або менш важливих принципів виховання: вони все обов’язкові до реалізації в рівному обсязі і з рівною мірою уваги, що виключить порушення виховного процесу.

Принципи виховання

Безліч сучасних досліджень ясно свідчить про надзвичайну важливість врахування індивідуальних характеристик і можливостей дитини.

Персоніфікація – це виховання з опорою на особистісні якості: вже наявні установки, переваги, ціннісні орієнтири, «працюють» мотиватори діяльності, спрямованість розвитку особистості дитини.

Принцип персоніфікації передбачає, що педагог:

  • знаходиться в процесі постійного вивчення індивідуальних особливостей темпераменту, рис характеру, поглядів, звичок своїх підопічних;
  • вміє розпізнати реальний рівень сформованості у дитини образу мислення, мотивів, інтересів, установок, ставлення до життя і праці;
  • регулярно привертає кожного з підопічних до виховної діяльності, відповідної поточним можливостям дитини, але ускладнюється в процесі виховання, що забезпечить необхідний прогрес у розвитку особистості;
  • своєчасно виявляє й усуває чинники, які є перешкодою для досягнення цілей; змінює тактику виховання відповідно до нових умов;
  • здійснює максимальну опору на активність власної особистості;
  • створює поєднання виховання підопічних і самовиховання особистості;
  • сприяє розвитку самостійності, ініціативи, творчої складової своїх вихованців.

Зазначені заходи дають можливість уникнути грубого спрощення вікового і індивідуального підходів, дозволяють педагогу бачити глибше розвиток процесів.

Індивідуальних рис, які повинен враховувати педагог, безліч; особливо ми виділимо такі як сприйняття, мислення, темперамент, пам’ять, мова, характер, воля.

Природовідповідність

Загальновідомим фактом є те, що істотне значення для розвитку людини відіграють спадкові фактори. Взагалі це є основоположним принципом педагогіки та носить назву принципу природовідповідності.

Загалом даний принцип відображає ставлення до кожної людини як елементу природи, передбачає взяття за основу природних сил індивідуума і створення сприятливого фону для їх розвитку. Істотний період часу принцип природовідповідності в педагогіці незаслужено ігнорувався. Сучасні моделі виховного та навчального процесів повертаються до цього принципу, що дає можливість для педагогів точно розуміти можливості учнів. Застосування принципу природовідповідності нівелює протиріччя однакових програм, створених з умовою рівності всіх учнів.

Культуровідповідність

Принцип культуровідповідності в педагогіці – це облік у виховній і освітній діяльності зовнішніх умов, в яких перебуває людина, а також культури суспільства в цілому.

Останнє є базою розвитку нового покоління людей. Ступінь розвитку культури суспільства формує певні вимоги для виховання інтелігентних і освічених людей. Необхідно відзначити, що можлива ситуація, коли принцип природовідповідності і принцип культуровідповідності вступають в суперечність один з одним: в такому випадку потрібно протидіяти впливу помилкового освіти і культури. Людина є носієм культурно-історичних цінностей, і в процесі життєдіяльності повинен «вбирати» і розвивати ці цінності, створювати нові культурні реалії. Тобто по суті людина є центр культури, а сама культура – творіння людини.

Гуманізація

Результатом гуманістичного виховання повинно стати забезпечення всебічного розвитку особистості, засноване на гуманному способі взаємодії всіх учасників педагогічного процесу. Гармонія розвиненої особистості виражається в рівновазі самості і соціумной і передбачає зміни в раціональної та емоційної сферах. Власне, досягнення цієї гармонії і є мета гуманістичного виховання.

Диференційований підхід має на увазі облік вікових і індивідуальних особливостей людини.

Посилання на основну публікацію