Загальна педагогіка: її об’єкт, предмет і завдання

Загальна педагогіка – це наука, яка займається вивченням законів передачі соціального досвіду старшими поколіннями і активного засвоєння даного досвіду молодшими.

Об’єкт і предмет загальної педагогіки

Педагогіка є однією з найдавніших наук. Протягом всієї історії суспільства відбувалося становлення і розвиток народної педагогіки. Поступово людей, пов’язаних з навчанням і вихованням, стали називати педагогами. Узагальнення накопиченого педагогічного досвіду дало поштовх у розвитку педагогіки як окремої науки, яка спочатку входила до складу філософії.

Об’єкт вивчення педагогіки – людина, що розвивається в процесі виховання і з’являються відносин.

Предмет педагогіки – це виховні дії і відносини, що впливають на людський розвиток.

Як наукова дисципліна, загальна педагогіка займається вивченням теоретичних основ педагогічної діяльності, спрямованої на гармонійний розвиток людини.

Завдання загальної педагогіки

У загальну педагогіку входять основні завдання, спрямовані на становлення ефективної педагогічної системи у всіх сферах людського життя. А саме:

  • Вивчення історії розвитку педагогічних знань і їх практичне застосування в суспільстві;
  • Виконання дослідницьких робіт з актуальних проблем педагогіки;
  • Розробка адекватних педагогічних теорій і практичних порад;
  • Складання систем педагогічних установ та збільшення ефективності їх діяльності;
  • Рішення проблем виховання різноманітних видів;
  • Налагодження питань управління педагогічними установами, системами і діяльністю, забезпечення педагогічної роботи;
  • Налагодження систем професійної підготовки з позиції педагогів різних рівнів;
  • Підготовлення педагогічних кадрів для роботи в освітніх установах.

При вирішенні перерахованих завдань педагогіка здійснює свої головні функції.

Основні функції загальної педагогіки наступні:

  • практична;
  • наукова;
  • Соціальна.

Роль особистості в педагогіці

Педагогіка є, перш за все, наукою про людину. Об’єкт пізнання в ній – це людина, що розвивається в ході педагогічної діяльності.

У педагогіці людину як особистість розглядають з наступних позицій:

  • Соціологічна (особистість в соціумі);
  • Психологічна (особливості вікової психології);
  • Біологічна (особливості фізичного розвитку).

Загальна педагогіка займається вивченням виховних дій і відносин, що забезпечують розвиток індивіда. Тобто відбувається внутрішня послідовна трансформація фізичного, психічного і духовного людського потенціалу, через який реалізується сутність, призначення та особистісне становлення.

Особистість – це системне людське якість, показові риси індивіда.

Проблема особистості в педагогічній науці трактується з позиції перетворення і прояви її педагогічних властивостей:

  • вихованості;
  • освіченості;
  • розвиненості.

Крім того, педагогіка вивчає соціалізації особистості, тобто процес і результат появи у людини соціально детермініруемих педагогічних утворень.

У загальній педагогіці особистість розглядається не як пасивного об’єкта, що наповнюється соціальним досвідом, а в якості суб’єкта педагогічної системи і суспільних відносин, активно виявляє себе в освоєнні досвіду і формує самого себе, самостійно несе відповідальність за своє життя.

Посилання на основну публікацію