Характеристика видів словесних методів навчання

Словесні методи навчання – це популярна група технік, що використовуються на практиці педагогами. Її застосовують на всіх шкільних предметах і на будь-якому рівні освіти. Джерелом отримання знань виступає слово. Воно буває усною або письмовою.

Методи стимулюють учнів до активної пізнавальної діяльності. Вони забезпечують високу культуру слухового виховання і мислення. Завдяки навчанню розвивається читання, усна і письмова мови. Людина вчиться аналізувати, синтезувати, конкретизувати, протиставляти, міркувати і робити висновки.

Популярні методики:

  • Розповідь і пояснення;
  • Бесіда і дискусія;
  • Лекція;
  • Робота з книгою.

Описані способи використовуються при формуванні у дитини теоретичних і практичних знань. Ними підтримується вербальний обмін інформацією між учителем і учнями. Знайомство з матеріалом проводиться найчастіше в готовій формі, тому менше розбираються проблемні завдання, виконуються творчі завдання і мінімальне прищеплення дитині пізнавальної самостійності та ініціативності.

Розповідь і пояснення

Метод розповіді – це усний виклад матеріалу, вмісту в підручнику. Цей спосіб зустрічається у всіх класах школи. Змінюється лише характер, обсяг і тривалість розповіді.

Залежно від цілей виділяють розповідь-виступ, розповідь-виклад і розповідь-висновок. Перший вид – це підготовка учнів до сприйняття нового матеріалу. Другий – це повноцінне розкриття теми, а третій – висновки і узагальнення.

Під час цієї словесної методики застосовуються методологічні прийоми:

  • Активізація уваги;
  • Асоціативне і закономірне з’єднання;
  • порівняння;
  • Виділення головного;
  • Резюмування.

Для викладу інформації у формі розповіді слова вчителі повинні відповідати декільком вимогам. У тексті повинні бути тільки точні факти, ясні і переконливі приклади, які стосуються теми. Також потрібно подавати розповідь логічно, виділяючи основні положення, ідеї, концентрувати увагу аудиторії на цих моментах.

Рекомендується не затягувати з розповідями більше, ніж на 10 хвилин, так як далі увагу дітей розсіюється. Текст повинен бути емоційним, виразним і викладатися доступною мовою. Можна об’єднувати цей метод з читанням підручника, записуванням визначень і дат, повторенням важливих деталей і висновками.

Словесний метод пояснення – це тлумачення закономірностей, якість об’єкта, розкриття фактів, виведення законів і прийомів дії, презентація досвіду. Цей спосіб найчастіше використовують при вивченні теоретичного матеріалу, вирішенні завдань і теорем, при розкритті інтригуючих моментів в явищах природи і соціального життя.

Вчителю потрібно формулювати цілі і завдання, ставити чіткі питання для подальшого розкриття. Щоб привернути увагу дітей до спостереження за явищами, викладати матеріал варто послідовно і відносно повільно. Якщо є демонстрація прикладів, то її варто поєднувати з детальними поясненнями, для усунення можливих неточностей, питань і непорозумінь.

Бесіда і дискусія

Найбільш відомий метод – це бесіда. Дидактична робота в такому форматі спонукає слухачів до розмови. Правильно поставлені запитання викликають інтерес в учнів, самостійні міркування та узагальнення. За допомогою бесіди вчитель може «вести» учня по потрібної ідеї, щоб він набирався нових знань, але до висновків приходив сам. Метод активізує мислення.

Педагогами ця техніка застосовується для засвоєння знань і умінь. Також під час бесіди учневі доносяться деякі виховні моменти – потрібно спочатку виступати, а потім говорити, не перебивати, завжди доносити свою думку.

Спираючись на цілі і структури методики, виділяють кілька типів бесід:

  • Вступні або організують;
  • евристичні;
  • Систематизують або закріплюють;
  • Контрольно-корекційні.

Для ефективного проведення навчання цим способом у вчителя повинна бути певна підготовка. Лектору потрібно правильно і чітко формулювати тему і питання. При підготовці потрібно орієнтуватися на вік учнів, щоб урок був не надто складний і не було нових слів. Питання рекомендується ставити перед усім класом, і витримувати невелику паузу. Всі правильні відповіді схвалюються, а неправильні – аргументуються і коментуються.

Якщо ніхто з учнів не дає відповідь, то вчителю варто запитати в іншому формулюванні. Можливо, питання стоїть розділити на кілька частин і вблагати, або в формулюванні відразу приховати відповідь. Під час бесіди важлива дисципліна, але при цьому контакт спікера зі слухачами тісний.

Бесіда – це трудомісткий словесний метод навчання. На підготовку мови витрачається багато часу, сил і професійної майстерності.

Дискусія – це спосіб навчання, схожий на попередній, але тут головна мета – стимулювати інтерес. Учнів «втягують» в обговорення проблеми. Метод спонукає слухачів до осмислення інформації і пояснення своєї позиції.

Для проведення дискусії потрібно мінімум 2 людини. Якщо у спікера або учнів немає потрібних знань, то розмова виходить безпредметною, без змісту, неточним. Апелювати фактами і вчасно їх підносити теж потрібно вміти, щоб ідеї не здавалися заплутаними й суперечливими.

Виділяють 4 правила проведення дискусії:

  • Обмежений час на виступ;
  • Дисципліна і взаємоповага;
  • стриманість;
  • Ухвалення чужої думки.

Лекції

Лекція – це словесна методика, що відрізняється від інших жорсткою структурою, логічним викладом матеріалу, достатком інформації, систематичністю.

На шкільних лекціях описуються важкі системи, об’єкти, явища, процеси, обговорювані на тлі причинно-наслідкових зв’язків. Через складність подачі її рекомендується використовувати тільки на старших класах. За тривалістю такі заняття затягуються на один-два уроки, які маленькі діти не зможуть висидіти.

Щоб правильно подати матеріал вчителю потрібно пропрацювати такі моменти:

  • Створити детальний проект лекції;
  • Ознайомити слухачів з темою, цілями і завдання;
  • Послідовно викласти інформацію;
  • Зробити короткі висновки після кожного пункту;
  • Пов’язувати частини монологу;
  • Емоційно викладати проблеми;
  • Наводити приклади, порівняння, факти;
  • Працювати з аудиторією;
  • Регулювати темп викладу.

Робота з книгою

Головним методом ефективного навчання вважається робота з підручником. У книзі матеріал подається безпомилково і структуровано. Учень може багато разів опрацьовувати запропоновану інформацію в зручному темпі і форматі. Завдання навчальних книг навчити, розвинути, виховати, спонукати і контролювати процес навчання.

Учень може і сам вивчати книгу. Залежно від завдання викладача, з підручниками працюють в декількох форматах: аудиторія знайомиться зі структурою, переглядає глави, читає окремі уривки, відповідає на питання, досліджує матеріал, вирішує завдання або заучивает матеріал. Навчання на книгах формує в учнів потребу до читання.

На практиці використовуються дві методики роботи з підручниками:

  • На уроці;
  • Будинки.

В обох способах учням потрібно конспектувати, створювати план, тезіровать інформацію, цитувати висловлювання, рецензувати, створювати довідки і тематичні словники. На уроці педагог займається розвитком швидкочитання у дітей, навчає аналізувати і розуміти прочитаний матеріал, шукати відповіді, працювати зі схемами і таблицями. Спільно з основною книгою часто використовуються довідники, словники та енциклопедії.

Посилання на основну публікацію