Взаємозв’язок об’єкта і предмета педагогіки

Всі ми знаємо, що наука є формою соціального усвідомлення. Фактично, це поняття людей про духовну і фізичного життя. Способи передачі понять і уявлень різні:

  • живописні та мелодійні образи, створювані художниками, літераторами та художниками, відносяться до мистецтва;
  • затвердження, створені і закріплені вікової розумністю справжньої віри, становлять суть релігії;
  • вивірені закономірності тих чи інших процесів виділяють серед усього нагромадження інформації наукові факти.

Процеси і явища природи, суспільства і людської психіки складні і різноманітні. Вони часто пов’язані між собою і є результатом спостереження і діяльності людини. Виявлені закономірності отримані на практиці і виражені в людському досвіді, використовуються людьми і часто є обов’язковими в життєвій практиці.

Поняття про предмет і об’єкт педагогічної науки

Виховання є особливим призначенням суспільства. Воно є предметом педагогіки. При цьому питання освіті досліджує не тільки педагогіка. Тут задіяні філософія, соціологія, психологія, економіка та інші науки.

Значущими є досягнення всіх наукових напрямків, які займаються розробкою питань, пов’язаних з освітою. Однак суміжні з педагогікою дисципліни в своїх дослідженнях рідко стосуються значущих аспектів навчання, які пов’язані з щоденним процесом розвитку особистості, взаємини педагогів та учнів. Це можна пояснити тим, що вивчення даних питань стосується тієї частини освіти, яка доступна для дослідження тільки педагогіці.

Предмет педагогіки

Як предмет педагогіки виступає навчання як єдиний педагогічний процес. У цьому контексті педагогіка виступає в якості наукового напрямку, який досліджує природу, закономірності, напрямок і перспективні процесу педагогічного виховання. На практиці, педагогіка проводить розвиток теорії і технології освіти, форми і методи роботи вчителя і учнів, в також способи полегшення взаємодії всіх учасників навчального процесу.

Об’єкт педагогіки

Відповідно до теорії про ознаки об’єкта педагогічної науки, яку в 1922 році висунув видатних радянський педагог А.С. Макаренко, об’єкт в педагогічній науці – це зовсім не дитина, як прийнято вважати, а педагогічний факт або явище. Людина на думку дослідника також має значення, але фокус уваги педагогічної науки доводиться не на нього, а на результат педагогічного процесу і явищ, спрямованих на дослідження і розвиток людини.

Об’єктом педагогіки є не сама людина, не його психіка, а цілісна система явищ зі сфери освіти і викладання, яка спрямована на розвиток людини. Також об’єктом педагогіки можна назвати процес формування реальності, яка визначає напрям формування особистості і її органічне вбудовування в процес суспільної діяльності.

Педагогіка – це наука, яка займається дослідженням обґрунтованості та цільової практики освіти і виховання особистості, знайомство дітей з життям соціуму, поєднане з педагогічним процесом і педагогічної діяльність.

Дослідження, що проводяться в рамках педагогічної науки, дозволяє вибирати і застосовувати на практиці найбільш обґрунтовані способи і методи викладацької роботи. Виявлення цих найбільш ефективних методів роботи і є метою і підсумком вивчення об’єкта і предмета педагогіки.

Процеси дослідження можуть відрізнятися за програмними цілями і змістом, завданням і методикам, виконання педагогічних закономірностей точно відображає джерело і сферу уваги і впливу педагогіки.

Твердження наукової педагогіки є базовими складовими навчання і виховання як в навчальних закладах, так і за їх стінами, в сім’ї, в побуті. Багато побутові поняття про правила виховання дітей, якими повинні ставати діти в процесі дорослішання, засновані на закономірностях, які були встановлені педагогікою.

Установки, наявні в сім’ї, можуть розвиватися і знаходити свою реалізацію в залежності лот доходів сім’ї, її суспільним статусом. В одних сім’ях вважається нормою виховання дітей в строгості. Такий підхід може бути наслідком особистого досвіду батьків, їх страхом, що розпещені ласкою і довірою діти вийдуть з-під контролю. В інших сім’ях можуть надмірне значення надавати доброму відношенню, проявів любові, чуйності, вважати ці якості єдиними прийнятними для виховання.

Є батьки, які ухиляються від виховання дітей, розраховуючи на школу, другі вірять у дієвість особистого прикладу, треті довіряють суспільству і домінуючим в ньому віянням. Є й ті, хто зовсім байдужий до виховання дітей, мастаки перекладати провину за проблеми на кого завгодно, але тільки не на самих себе.

Різні думки про об’єкт і предмет наукової педагогіки

Вплив наукової педагогіки передбачає проведення аналізу та оцінки ефективності педагогічних явищ і процесів. Якщо звернутися до сфери уваги наукової педагогіки, то можна виявити відразу кілька різних думок з приводу об’єкта і предмета педагогічної науки.

Широке поширення набуло думку, що об’єкт – це утворення, сфера виховання і навчання, а предмет – це процеси, що проходять на регулярній основі в системі відносин всіх учасників навчання.

Прихильники інтуїтивної педагогічної практики впевнені, що об’єкт – це живе спілкування між учасниками педагогічного процесу, а предмет – це способи комунікації, які більше за інших відповідають цілям і змісту процесу навчання. Важливу роль має апарат регулювання у відносинах і комунікації людей, самоорганізація в групах і колективах для проведення освітньої діяльності, розвитку самоаналізу і самовиховання.

Взаємовідносини педагогічної науки і педагогічної діяльності має ряд специфічних рис. З одного боку вони активно виходять за межі стін навчальних закладів, глибоко проникаючи в життя суспільства. Спосіб життя людей, їх трудова діяльність, критерії життя сім’ї також є частиною навчально-виховного процесу.

З іншого боку, практика педагогіки постійно займається пошуком і впровадженням нових рішень, які дозволяють навчального процесу задовольняти запити суспільства в плані виробництва, створення соціальних і економічних зв’язків. Нові вимоги стосуються не тільки набору відомих фактів і навичок, але також формування іншої ментальності та ставлення до суспільства.

На практиці відбувається навчання, в теорії проводиться аналіз і пошук ефективних шляхів розвитку педагогічної науки. Але в центрі уваги і практики, і теорії знаходиться особистість, яка вчить і вчиться, виховує і виховується. У зв’язку з цим взаємини учасників процесу навчання, спільна творчість і взаємний обмін інформацією природні. Всі учасники освітнього процесу роблять спільну справу, при цьому кожна зі сторін вирішує свої питання і виконує своє призначення.

Посилання на основну публікацію