Взаємодія з історико-педагогічною наукою

Порівняльна педагогіка тісно пов’язана з історико-педагогічною наукою. Необхідність такої наступності підкреслювали вже представники першої хвилі сучасних компаративістів (І. Л. Кендел, Н. Хенсен, Ф. Шнайдер та ін.).
Як і історія педагогіки, порівняльна педагогіка зайнята порівняльним дослідженням педагогічних процесів: в окремих цивілізаціях, соціально-економічних формаціях, регіонах і країнах. Компаративізм дає можливість враховувати однотипні і знакові педагогічні явища соціально-економічних епох і цивілізацій.
Порівняльна педагогіка тримає в полі зору не тільки сьогодення і майбутнє, а й минуле школи і педагогічної думки. Порівняльна педагогіка – своєрідне відгалуження історії педагогіки, будучи її органічної та невідривної частиною. Будучи тісно пов’язаної з історико-педагогічною наукою, порівняльна педагогіка спирається і на методологію цієї науки. Так у порівняльній педагогіці залишаються важливими підходи, що враховують, що педагогічні ідеї та практика існують в межах певного історичного контексту. Як і в історико-педагогічній науці, у порівняльній педагогіці співіснують традиційні та нетрадиційні соціальні підходи. До перших відносяться дослідження в рамках соціальної формації. Поряд з цим використовуються підходи в контексті світових і регіональних цивілізацій.
Як і в історико-педагогічній науці, порівняльно-педагогічні дослідження передбачають звернення до філософії релятивізму. При цьому, мабуть, треба відійти від класичного розуміння недостатності педагогічного знання як результату незнання всіх причин, що зумовили його генезис. Ідеальної точності такого знання домогтися неможливо, оскільки не можна абсолютно точно визначити умови і фактори педагогічного процесу.
Ретроспективне і перспективне розгляд сучасних явищ у вихованні та навчанні дозволяє порівняльної педагогіці домагатися якісно більш високих наукових результатів і тим самим серйозного приросту наукових знань. Не слід випускати з уваги, як зауважує Б.Л. Вульфсон, що якщо для історії педагогіки головне – вертикальні зіставлення різних історичних епох, то для порівняльної педагогіки – зіставлення горизонтальні, коли вивчаються явища одного історичного відрізка, насамперед сучасної епохи (Вульфсон Б.Л. (2011).
У порівняльній педагогіці відбувається «реконцептуалізація» ідей взаємодії з історичним знанням. Такі ідеї аргументуються як науковий імператив, що, за образним висловом А. Новоа і Талі Ярів-Машала, дозволяє педагогіці «побачити сузір’я сучасної епохи на тлі раніше запаливши зірок». За судженнями цих учених, розвиток педагогіки та освіти відбувається не як єдиний тимчасової дискурс, а безліч порівнянних історичних потоків. Вчені, обгрунтовуючи таке трактування порівняльно-історичного підходу, пишуть: «Педагогічна дослідження повинне бути подорожжю в історію; опора на категорії «історія» та «порівняння» – неодмінна умова порівняльної освіти, бо всяка педагогічна проблема має свою історію, дізнавшись яку можна не тільки зрозуміти нинішній стан, але передбачати майбутнє цієї проблеми »(Nóvoa A. & Tali Yariv-Mashal). Концепція «подорожі в історію» припускає розглядати генезис, мета, завдання, тематику порівняльної педагогіки в широких рамках громадянської історії: «Розуміння подій в області порівняльної освіти, того, що слід і що не слід вивчати порівняльної педагогіці, підказують совершившиеся і що йдуть зміни в історії суспільства ». Автори концепції, розмірковуючи про критерії історизму порівняльних досліджень, стверджують, що «хронологічні посилання» – ще не свідчення реалізації порівняльно-історичного підходу і що об’єктивний порівняльний аналіз освіти досягається при систематичному вивченні «історичного місця розташування, генеалогії та сучасного стану проблеми» (Nóvoa A. & Tali Yariv-Mashal).

Посилання на основну публікацію