Внутрішкільний контроль

Внутрішкільний контроль (ВШК) – це управлінська функція, яка передує всебічному аналізу процесу виховання.

Принципи та методи внутрішкільного контролю

ВШК спрямований на всебічне вивчення та аналіз педагогічного процесу, що реалізується в рамках конкретної школи, з метою подальшої координації педагогічної діяльності, відповідно до поставлених завдань.

ВШК і аналіз виконання завершують процес реалізації управлінського рішення, після якого починається новий етап – етап рішення. Контроль необхідно для того вдосконалити діяльність педагогічного колективу, стимулювання його на підвищення ефективності його роботи.

Основними принципами внутрішкільного контролю є:

• принцип планомірності
• принцип теоретичної та методичної підготовленості і обгрунтованості
• принцип систематичності
• принцип цілеспрямованості
• принцип оперативності
• принцип всебічності та глибини

Незалежно від виду внутрішньошкільного контролю носить попереджувальний характер, який спрямований на запобігання можливих помилок.

Основними методами внутрішкільного контролю є:

• спостереження за педагогічною діяльністю;
• вивчення шкільної документації;
• різного роду перевірки: усні, письмові, графічні та комбіновані;
• відвідування навчальних занять;
• самоконтроль і самозвіт педагогів;
• різноманітні творчі звіти;
• портфоліо учнів і педагогів.

В даний час найбільш актуальним є метод самоатестації освітнього закладу, який має наступні напрямки:

• Контроль відповідальності керівництва за організацією виховно-освітньої діяльності, досягнення поставлених цілей і завдань.
• Стратегія розвитку освітньої установи (місія, сильні і слабкі сторони, завдання, проблеми і т.д.).
• Визначення компетентності педагогічного колективу.
• Наявність всіх необхідних умов для досягнення поставлених освітніх цілей.
• Результативність та освітні досягнення учнів.
• Психологічний мікроклімат в педагогічному колективі, класах і т.д.
• Успішність соціалізації учнів.

Види внутрішкільного контролю

Розрізняють такі види внутрішкільного контролю:

Залежно від охоплення об’єктів, що підлягають контролю:

• оглядовий;
• персональний;
• тематичний;
• фронтальний;
• класно-узагальнюючий.

Залежно від виду виконання:

• самоконтроль;
• взаємний;
• адміністративний;
• колективний;
• плановий;
• позаплановий.

Залежно від логічної послідовності його реалізації:

• попередній;
• поточний;
• проміжний;
• підсумковий.

Залежно від періодичності проведення:

• регулярний;
• епізодичний;
• періодичний.

Найчастіше на практиці використовують такі види контролю.

Оглядовий – реалізується з метою контролю максимально можливого охоплення справ в школі станом на початок і кінець навчального року. Сприяє виявленню готовності педагогічного колективу до початку і завершення навчального року, виявлення та усунення недоліків і слабких ланок.

Персональний контроль – націлений на роботу з конкретними педагогами, з метою підвищення їх професійної майстерності. Найбільш часто даний вид контролю застосовується по відношенню до молодих і малодосвідчених педагогам, які лише недавно прийшли працювати в школу.

Тематичний контроль – спрямований на перевірку вивчення певних тем, розділів або навчальних дисциплін, порядок і ефективність виконання освітніх завдань, підхід до процесу навчання і виховання.

Фронтальний контроль – використовується найчастіше директором школи з метою ознайомлення з системою роботи конкретного вчителя або групи вчителів, а також методичного об’єднання. Перевірка в рамках даного контролю здійснюється в повному обсязі, і охоплює всі сторони педагогічної роботи.

Результативність внутрішньошкільного контролю

Результативність внутрішньошкільного контролю здійснюється за допомогою дотримання ряду умов:

знання вимоги навчальної програми з усіх дисциплін навчального плану; подальша перспективність внутрішкільного контролю; підготовленість педагогів і учнів до перевірок.

Всі аспекти освітнього процесу складають зміст внутрішкільного контролю:

• стан предметів, що викладаються;
• якість знань і вмінь учнів;
• впровадження державного стандарту, організація і проведення факультативних занять;
• робота методологічних об’єднань і предметних комісій;
• стан позашкільної та виховної роботи;
• шкільна документація;
• виконання рішень, наказів, інструкцій.

Спеціаліст з управління В. М. Лізінський представив концепцію «неруйнівного контролю», яка спрямована на мінімізацію ризиків і загроз в управлінні педагогічним колективом.

Неруйнівний контроль психологічно і педагогічно точно вивірений і узгоджений з інтересами, цілями, можливостями і діями вчителя, процедурами, які спрямовані на діагностику, аналіз, підтримку і розвиток успіху вчителя.

Неруйнівний контроль заснований на допомоги вчителю, допомагає йому рухатися вперед до самореалізації; допомагає вчителю аналізувати його діяльність, оцінювати його власні можливості, досягнення, вибирати найбільш зручну форму контролю і способи підвищення його педагогічної та загальнокультурного рівня. Така організація контролю вимагає значних зусиль з боку адміністрації, але результати будуть об’єктивно високими.

Таким чином, застосування внутрішкільного контролю в діяльності освітнього закладу, педагогічної та методичної роботи школи має велике практичне значення.