Визначення, предмет і завдання дидактики

У даній статті ми розглянемо, що таке дидактика, яке її основний зміст, а також які цілі вона ставить перед собою. Для початку сформулюємо основне визначення.

Дидактика в педагогіці – це її певна область, яка вивчає основи навчання і його зміст з теоретичної точки зору.

Один з найбільш відомих чеських педагогів А.Коменскій пропонував розглядати дидактику як особливу систему наукового знання. Він є автором масштабного праці «Велика дидактика», в якому була запропонована універсальна теорія навчання всіх і всьому. Цей твір називають ключовим у дидактиці, оскільки в ньому були вперше сформульовані основні підходи до навчання і принципи освітньої діяльності, широко застосовуються і в сучасній педагогіці. Також в історію дидактики внесли помітний вклад і інші зарубіжні та вітчизняні педагоги – А. Дистервег, К. Ушинський, І. Гербарт, І. Песталоцці.

Існує загальна теорія пізнання, яка називається гносеологією. Вона утворює методологічну основу дидактики. Також дидактичний знання має зв’язку з психологією (загальної, вікової, педагогічної), інформатикою, соціологією, розділом фізіології, що вивчає вищу нервову діяльність і ін. З цього випливає, що у дидактики є психологічні, соціокультурні та інформаційні основи.

Нормативні документи та освітні стандарти визначають, яким буде зміст навчання, саме на основі дидактичних стандартів. Освітній і навчальний процеси, пов’язані також з виховною діяльністю, становлять не тільки предмет вивчення дидактики, але і органічну частину виховання. Будь-яке суспільство має на меті передачу накопиченого раніше досвіду, навичок, умінь і знань підростаючому поколінню і бажає, щоб ця передача здійснювалася якісно. Освіта та навчання спрямовані на одну мету – освоєння і запам’ятовування нащадками досвіду наших предків, отже, дидактика – це теорія навчання в найзагальнішому сенсі цього слова.

Предмет дидактики – це також сукупність закономірних зв’язків, що виникають між діяльністю того, хто навчається і учня, а також зв’язків між різними компонентами, складовими процес навчання.

Сьогодні прийнято вважати, що дидактика вивчає суть процесів утворення і навчання. Отже, весь зміст освіти, зафіксоване в програмах, навчальних планах, посібниках в поєднанні із засобами і методами навчання, визначає виховну роль всього процесу, тому важливо створювати нові організаційні форми і умови, які сприятимуть активному творчості учнів, їх фізичному і моральному розвитку. Важливо відзначити, що загальна дидактика спрямована на вивчення закономірностей навчання і освіти, але не особливостей навчання конкретних предметів і дисциплін. Ці завдання вирішує приватна дидактика, також звана предметної.

Багато відомих фахівці-дидактики вважали, що предметом дидактики є зв’язок навчання з викладанням, їх єдність, а також ті умови, необхідні для того, щоб освітній процес протікав ефективно.

Які завдання вирішує дидактика

Дидактична наука – одна з найбільш розроблених наукових галузей, що пояснюється одночасно її теоретичним і нормативно-прикладним характером. Однак протягом всієї історії освіти дидактика була потрібна для того, щоб визначити, що саме слід включити в програму освіти нових поколінь, як знайти нові способи, щоб передати нащадкам навички і знання, а також розкрити закономірності і властивості даного процесу.

Все відомо, що навчання невіддільне від виховання як з розумовою, так і з моральної точки зору. Значить, ми можемо вважати дидактику не тільки освітньої теорією, а й теорією виховання.

У такому випадку основна дидактична задача – це формування світогляду учнів.

Найважливішими цілями дидактики є вивчення загальних законів навчання, а також формулювання на їх основі правил і принципів освітнього процесу. Крім того, вона визначає завдання навчання, опрацьовує питання про те, в яких методах і формах воно повинно здійснюватися, як його краще організувати. Інакше кажучи, дидактика допомагає нам відповісти на питання, як саме потрібно вчити. Прикладом вирішення такого завдання може стати впровадження різних педагогічних технологій в навчальну практику.

Оскільки дидактика, як ми вже говорили вище, визначає, яким буде зміст навчання, знання її правил і принципів необхідно для розробки навчальних програм, освітніх стандартів і навчально-методичних комплексів. Іншими словами, дидактика також дає відповідь на питання, чому саме слід навчати. Вона глибоко досліджує різні питання, пов’язані з вивченням методології освіти, формує основні принципи, за якими кошти навчання створюються і застосовуються, займається узагальненням і аналізом передового педагогічного досвіду, застосуванням новацій та інновацій в освітньому процесі.

Основні категорії дидактики

В рамках дидактики як науки можна виділити кілька найважливіших категорій.

По-перше, це навчання, яке є цілеспрямованим, спеціально організованим процесом взаємодії вчителя і учнів, в результаті якого відбувається засвоєння конкретної системи знань, діяльності, прийомів мислення, а також системи відношення до самих себе і світу навколо. Як закономірності навчання виступає сукупність зв’язків, які є загальними і об’єктивно необхідними, між компонентами навчання і іншими дидактичними явищами, що забезпечують їх розвиток і функціонування.

По-друге, це викладання, яке виступає в якості управління навчальною діяльністю учнів, а також всебічної допомоги їм у процесі засвоєння знань і побудові ставлення до себе і навколишнього світу, формування основних способів мислення.

Принципами навчання називають його керівні, головні положення, що визначають основні вимоги до змісту та функціонування навчального процесу.

Навчальна діяльність (деякі фахівці вважають за краще термін «вчення») – це діяльність учнів, що характеризується цілеспрямованим пізнавальним характером, тобто вона націлена на отримання знань, освоєння нових типів мислення і ставлення до світу і самому собі.

Основні функції дидактики

Дидактика виконує безліч різних функцій, серед яких:

  • розвиваюча (формування і розвиток психологічних якостей особистості, їх цілеспрямована зміна);
  • виховна (створення зв’язку між знаннями і відносинами, причому відношення може бути, як до себе й інших людей, так і до інших об’єктів світу);
  • навчальна (сприяння передачі знання, навичок, умінь під час активного розвитку особистості).

Існує поняття типового дидактичного факту, який стосується не тільки до роботи вчителя, діяльності учня, результатами навчального процесу. З його допомогою можна встановити існування певної закономірності, яка, в свою чергу, проявляється в трьох діях:

  • розкриття принципово важливих залежностей між поведінкою вчителя і умовами навчання;
  • розкриття залежності між поведінкою учнів і тими змінами, які є плодом роботи вчителя;
  • розкриття залежності між поведінкою учнів і їх власною діяльністю.

Значення дидактики як науки

Дидактика зовсім не умоглядна, чисто описова наука; вона розкриває причини глибоких дидактичних явищ і досліджує їх закономірності, виявляє передумови і створює умови для виконання утилітарної функції, визначає норми роботи учнів і вчителів. В цілому можна сказати, що вона має велику цінність у порівнянні з тими нормами, які встановлюються суб’єктивно, умоглядно або виходячи з особистого досвіду.

Посилання на основну публікацію