Виховання характеру дитини з дитинства

У період дитинства батьки перш за все приділяють увагу таким питанням, як повноцінний догляд і дотримання режиму, а й про виховання дитини також необхідно задуматися. З моменту народження і до року діти проходять стадію активного фізичного розвитку, адаптації до навколишнього середовища і отримання першого досвіду. Тому так важливо займатися вихованням дитини з дитинства, з першого дня життя направляючи його розвиток.

Перші місяці життя

У перші місяці життя дитина безпорадний і повністю залежимо від батьків, його психічні реакції тільки стають на шлях становлення і поки ще відрізняються мізерністю. Ці фактори створюють у багатьох батьків помилкове уявлення, що з дитиною як з особистістю в цей період нічого особливого не відбувається. Таким чином, широко поширена думка, що займатися вихованням дітей такого віку ще рано.

Схема взаємодії з немовлятами має істотні відмінності не тільки між країнами і народностями, а й сім’ями. Ці відмінності пов’язані з питаннями фізичного догляду, харчування, організації режиму і багато чого іншого. І все це в сукупності істотно впливає на психологічний розвиток дитини.

Першим значущим виховним елементом є спілкування. Те, яким чином спілкується мати з дитиною в перші місяці життя, задає вектор його розвитку як особистості в подальшому. Базові якості (властивості), які людина проявляє під час спілкування, передаються від матері до дитини, починаючи саме з дитячого віку: відомий факт, що передача властивостей через генотип в цьому випадку не працює. Сучасні дослідження в області психології дають вичерпні докази, що від матері до дитини або від людини, її замінює, саме при емоційному позитивному взаємодії передаються необхідні якості, такі як відкритість, прагнення до зближення, довіру, прихильність і ін. Дані властивості особистості з дитячого віку задають основу характеру дитини і в подальшому впливають на формування його як особистості.

Піврічна вік

Подолання рубежу в шість місяців характеризується початком прояви у дитини такого життєво важливого, базового якості, як прихильність. Дитина вже в цьому віці стає виборчим по відношенню до людей: хтось йому подобається, а хтось – ні. До людей, які немовляті більш симпатичні, він частіше повертається, посміхається, виявляє прагнення до контакту.

При цьому об’єкт дитячої прихильності здатний надати на нього сильне виховний вплив. Дитина поруч з такою людиною спокійний і розкутий. Переживання дитиною почуття прихильності народжується з чуйного ставлення до його потреб, які він поки що може висловлювати небагатьма засобами: плачем або посмішкою. Коли на сигнали дитини виникає позитивна емоційно-забарвлена ​​реакція, це і викликає психологічну прихильність. М’якість, доброта і чуйність сприяють розвитку емоційної прихильності у дітей.

Від року до трьох

Такі навички, як акуратність і дисципліна, прищеплюються дитині з першого року життя. Чим раніше починається формування цих якостей, тим краще. Акуратність і дисципліна є базисом для розвитку багатьох інших корисних якостей особистості.

Найважливішим властивістю, яке необхідно прищепити дитині до віку трьох років, є адекватна самооцінка. Правильно сформована самооцінка стає плідним ґрунтом для подальшого особистісного розвитку. Коли самооцінка має відхилення від нормального відчуття себе (завищена або занижена), дитина буде відставати від ровесників в психічному розвитку.

Ключову роль у формуванні самооцінки дитини відіграє той самий дорослий, по відношенню до якого маленька людина відчуває почуття прихильності. Яку оцінку запропонує дорослий, таку і «одягне» на себе дитина, тому вкрай важливо батькам контролювати те, як вони оцінюють дії малюка.

Також важливо, щоб і рівень домагань (очікувань) був адекватний і співвідносився з реальними потребами. Стикаючись в процесі дорослішання з великою кількістю епізодів успіху, дитина підвищує свій рівень домагань і навпаки.

Самооцінка і рівень домагань знаходяться в тісному взаємозв’язку один з одним. В сукупності обидва якості формують особливу якість характеру дитини – потреба в успіху.

Д. Макклелланд звернув увагу на цікаву закономірність, яка демонструє зв’язок системи виховання дітей з розвитком у них потреби в успіху. Американський психолог показав, що формування з раннього віку самостійності і почуття відповідальності у дітей, розвиток у них прагнення до досягнення успіху має позитивну взаємозв’язок з соціально-економічним розвитком країни, де живуть ці діти.

Посилання на основну публікацію