“Вікно в Європу”

До XVIII століття Росія склалася в потужне, величезна по території держава. Разом з тим вона ще значно відставала від Європи в силу укладу суспільного життя. Зростання промисловості і торгівлі, розвиток мореплавання, формування армії, зміцнення держави вимагали рішучих реформ і особистості, здатної на їх проведення. «Народ піднявся і зібрався в дорогу, але когось чекали; чекали вождя, і вождь з’явився », – напише С. Соловйов. Не менш виразно писав про це геніальний нащадок «арапа Петра Великого».
Петро «прорубував вікно в Європу» не тільки будівництвом Петербурга і Кронштадта. Важливим елементом політики Петра була освіта. Спираючись на вже виправдав себе європейський досвід, «Просвітництво Петрове» за короткий термін принесло чудові результати, що торкнулися всіх сторін життя. «Птахи гнізда Петрова» долучалися не тільки до знань, а й до нових форм етикету, світського і публічного.
Не можна не помітити, що форми, в яких Петро виводив Росію на загальноєвропейську колію, виявилися типово російськими. Навіть Просвещение, включаючи галантні манери, насаджувалося варварськими засобами. Це, однак, дозволило подолати шалений опір впливових кіл, які не бажали прийняти історичну неминучість. Просвещение, розпочату Петром, продовжене Єлизаветою, а потім Катериною II, стало реалізацією на російському грунті і в російській формі магістральних ідей європейського просвітництва (спершу німецько-голландського, а потім французької). Разом з тим воно набувало тут вельми характерні особливості. Найважливіше значення мало те, що освіта стала розглядатися як необхідна ланка в кар’єрі. Навіть дворяни, не обділені батьківською спадщиною, згідно з указом Петра, повинні були «хліба свого шукати службою, вченням, торгами та іншим».
Характерна в цьому відношенні і біографія самого Петра I (1678-1725). Його перший вихователь, боярин Ф. П. Соковнин був переконаними старовіром. Проте вже з 10-річного віку Петро зробив рішучі кроки у своїй освіті. Він не порахував негожим вчитися в іноземців – голландському та німецької мови, математики, фортифікації, балістиці, артилерійському і морехідному мистецтву, кораблебудування. Виділяючи їх як особливо необхідні на шляху, куди вступав величезний корабель держави Російської і маючи до них нахил, він навіть поїхав сам вчитися за кордон, служив юнгою. Слід виділити найбільшою ступені не освіченість Петра, все ж досить вузько спрямовану, за критеріями Просвітництва («всім знати все про все»), а глибоке усвідомлення ним необхідності освіти.

Посилання на основну публікацію