Викладання і навчання як дві сторони навчання

Основні категорії дидактики:

  • навчання;
  • вчення;
  • викладання.

Поняття викладання і навчання

Навчання є спосіб організації навчально-виховного процесу.

Процес навчання взаємопов’язаний з викладанням і навчанням. Для формулювання “процесу навчання” застосовується також термін “навчальний процес”.

Навчальний процес є спільною діяльністю педагога з учнями.

Під час такої діяльності вчитель визначає цілі, надає інформацію, займається організацією і стимулюванням роботи учнів. Одночасно з цим педагог коригує і перевіряє знання вихованців. У завдання учня входить оволодіння змістом, видами діяльності, а також вміннями і навичками.

Навчання – двосторонній процес, який включає в свою структуру 2 елемента:

  • Діяльність викладача – це викладання;
  • Діяльність учнів – це вчення.

Викладання має на увазі під собою роботу вчителя, в яку входить передача учням інформації, організація навчально-пізнавального процесу, стимулювання інтересу до знань, самостійність, а також оцінку навчальних досягнень.

Вчення є діяльність, яка складається з освоєння, закріплення і застосування освоєних знань, умінь і навичок (ЗУН).

Під час навчання особистість усвідомлює сенс, соціальне значення культурних цінностей і громадського досвіду.

Навчання є цілеспрямованим, соціальним і індивідуальним, педагогічно організованим процесом розвитку особистості. Навчання базується на оволодінні системою наукових знань, методами діяльності, культурою суспільства.

Що таке викладання

Процес навчання проходить під чітким керівництвом педагога. Він керує активної і свідомої пізнавальної діяльністю учнів. Вихователь визначає перед учнями мети і завдання, поступово ускладнюючи їх і забезпечуючи тим самим рух думки вихованців в пізнанні. Педагог створює необхідні умови для успішного перебігу навчання:

  • Визначає зміст, пов’язуючи його з наміченими цілями;
  • Використовує різноманітні форми організації навчання;
  • Застосовує різні методи, завдяки яким зміст стає надбанням учнів.

У структурі педагогічного процесу виділяють наступні етапи управління процесом навчання:

  • планування;
  • організацію;
  • регулювання (або стимулювання);
  • контроль;
  • оцінку;
  • аналіз результатів.

Планування закінчується складанням різних планів. Організація має на увазі формулювання навчальних завдань і створення оптимальних умов для їх здійснення, при цьому використовують такі прийоми, як інструктаж, розподіл обов’язків, створення алгоритму.

Сучасна дидактика визначає правила формулювання завдань пізнавальної діяльності:

  • Пізнавальна задача випливає з предметного змісту з метою збереження системи знань і наукової логіки;
  • Потрібно брати до уваги актуальний рівень розвитку та підготовчого етапу учнів у створенні реальних умов для досягнення цілей;
  • Завдання повинні містити інформацію, необхідну для розумового розвитку, уяви і творчості;
  • Для учнів потрібно створити позитивну мотивацію до навчання;
  • Потрібно навчити вихованців вирішувати завдання, навчити їх методам вирішення.

Викладання передбачає регулювання і отримання даних про перебіг навчання вихованців, рівень ефективності прийомів і методів навчання. Регулювання і коригування навчального процесу із застосуванням засобів стимулювання забезпечується за допомогою підбадьорювання, наснаги, використання бальної системи.

Завершальний етап навчання – це аналіз досягнутих результатів у вирішенні педагогічного завдання. Аналіз дає можливість з’ясувати причини недоліків навчання і підстави успіхів, планувати подальше педагогічна взаємодія процесу навчання.

Вчення

Вчення також володіє своєю структурою, закономірностями розвитку і функціонуванням. Реалізація вчення обумовлюється можливостями людини координувати свої дії в залежності від поставлених цілей.

Мета навчання в педагогіці – це пізнання, збір і переробка інформації про навколишнє середовище, що виражається в ЗУН, а також системі відносин і загальному розвитку.

Важливий компонент навчання і навчання – це мотиви.

Мотиви навчання є спонукання, якими учень користується при здійсненні навчальних дій або навчальної діяльності в цілому. Мотиви спонукають учня опанувати певними знаннями і вміннями.

Всі мотиви об’єднуються в 3 групи:

  • Безпосередньо спонукають мотиви, засновані на позитивних або негативних емоціях;
  • Перспективно спонукають мотиви, що базуються на розумінні значимості знань в цілому і зокрема навчальних предметів;
  • Інтелектуально спонукають мотиви, засновані на отриманні задоволення від виконання пізнавального процесу.

Наступним компонентом навчання є навчальні дії, що виконуються згідно з цілями. Вони бувають зовнішні і внутрішні.

Зовнішні навчальні дії:

  • Предметні дії (наприклад, лист, малювання, постановка досвіду і т.д.);
  • Перцептивні дії (наприклад, розглядання, слухання, дотик, спостереження);
  • Символічні дії (пов’язані з промовою).

Внутрішні навчальні дії:

  • Мнемічні дії (запам’ятовування інформації, її впорядкування, організація);
  • Імерджентні дії (уява);
  • Інтелектуальні дії (мислення).

Важливими структурними компонентами вчення є контроль, оцінка та аналіз досягнутих результатів. Самоконтроль, самооцінка і самоаналіз у процесі навчання формуються при спостереженні педагога. При формуванні цих здібностей необхідно мотивувати учнів спостерігати за діяльністю оточуючих, організовувати самоконтроль, взаємну оцінку і взаємний аналіз результатів діяльності за певними критеріями.

Посилання на основну публікацію