Види методів навчання за характером пізнавальної діяльності

Структура пізнавальної діяльності визначається рівнем активності мислення. На основі подібного критерію педагоги радянського простору І.Я. Лернер і М.Н. Скаткин сформували класифікацію методів навчання за характером пізнавальної діяльності:

  • пояснювально-ілюстративний;
  • репродуктивний;
  • проблемний виклад;
  • частково-пошуковий (евристичний);
  • дослідний.

Низький рівень активності мислення виражається в тільки запам’ятовуванні готової інформації і її подальшому відтворенню (усвідомленого або неусвідомленого). Такому рівню відповідає репродуктивний метод навчання. Говорячи про більш високому рівні розумової активності учня, ми маємо на увазі його прагнення отримати знання в самостійної діяльності, і в даному випадку можна застосувати частково-пошуковий або дослідницький методи навчання.

Наведена вище класифікація була підтримана іншими педагогами і отримала широке поширення на практиці.

Пояснювально-ілюстративний і репродуктивний методи

Перелічимо основні риси пояснювально-ілюстративного методу навчання:

  • «На вході» учні отримують пізнавальну інформацію в готовому вигляді;
  • застосовуються різного роди прийоми для поліпшення сприйняття учнями інформації;
  • результатом методу є осмислення отриманого готового знання, фіксація його в пам’яті і подальше застосування, реалізація на практиці.

Для реалізації пояснювально-ілюстративного методу застосовуються різноманітні джерела інформації (мова, наочні матеріали, технічні засоби). Логіка викладу матеріалу може носити як індуктивний, так і дедуктивний характер. При цьому функція педагога полягає в грамотній організації процесу сприйняття учнями.

Репродуктивний і пояснювально-ілюстративний методи схожі тим, що і в тому, і в іншому випадку знання передаються учням в готовому вигляді, при цьому завдання педагога – розкрити інформацію, яку подають і дати необхідні пояснення. Відмінною ж рисою репродуктивного методу є те, що знання подається тут в його вірному відтворенні або репродукції, а для закріплення інформації використовується регулярне повторення.

Перевага зазначених методів – економність, тобто передача великого обсягу інформації за короткий проміжок часу з мінімальним витрачанням зусиль.

Кінцеве засвоєння знань, що спирається на повторення, досить стабільно. За репродуктивної роботою слід творча, і пропускати цей період в навчанні не можна, та й просто неможливо, але і старатися, застосовуючи метод, не варто. Загалом, розглянуті методи в процесі навчання відмінно поєднуються з іншим педагогічним інструментарієм.

Проблемний виклад

Метод проблемного викладу – це щабель для переходу від виконавської роботи до творчої. Спочатку учні не мають досвіду вирішувати проблемні завдання без допомоги, і завдання вчителя – показати приклад вирішення, докладно пояснюючи весь його шлях. Учні не беруть участі повноцінно в процесі, але, спостерігаючи за ходом міркування, отримують урок роздумів і застосування їх для подолання пізнавальних труднощів.

Проблемне виклад – це подача інформації двома шляхами: педагог сам або за допомогою технічних засобів показує, як застосувати логіку для знаходження рішення, або надає кінцеву відповідь на поставлене запитання, розкриваючи систему доказів істини переданих знань.

Структура методу проблемного викладу виглядає наступний чином:

постановка проблеми;
формування плану рішення;
власне процес вирішення;
доказ правильності рішення;
позначення цінності рішення для подальшого розвитку пізнавальної діяльності.
Метою методу проблемного викладу є демонстрація учням багатогранності шляху пізнання, просування до істини. У цьому процесі вчитель сам ставить завдання, передаючи учням її конкретне формулювання, і сам же її вирішує, демонструючи хід міркування. Учні спостерігають, осмислюють і запам’ятовують, отримуючи в результаті приклад наукового роздуми.

Частково-пошуковий і дослідницький методи

Частково-пошуковий або евристичний метод – це метод, який характеризується такими рисами:

  • пізнавальна інформація не передається учням в готовому вигляді: її необхідно отримати самостійно;
  • в даному випадку функціонал вчителя полягає не в організації засвоєння нового знання, а надання допомоги в пошуку рішення учнями за допомогою доступних засобів;
  • учні під керівництвом педагога будують самостійне міркування, вирішують пізнавальні завдання, проводять аналіз виникаючих труднощів, зіставляють, узагальнюють, формулюють висновки. Результатом перерахованих вище дій є отримання усвідомлених міцних знань.

Метод отримав назву частково-пошукового в зв’язку з тим, що учні не завжди справляються з самостійним пошуком рішень поставленої трудомісткою завдання від початку і до кінця, і педагогу необхідно направляти їх. У деяких ситуаціях частина знань подається учителем в готовому вигляді, а частина учні отримують в самостійних діях, знаходячи відповіді на поставлені питання. Одним з варіантів частково-пошукового методу є евристична (відкриває) бесіда.

Тепер дамо характеристику процесам дослідницького методу навчання:

  • педагог спільно з учнями формулює проблему, що підлягає вирішенню за заданий проміжок навчального часу;
  • в загальних випадках учні не отримують готового знання; їм належить отримати його самостійно в ході пошуку вирішення проблеми;
  • задача вчителя – оперативно управляти ходом вирішення проблемного завдання;
  • для навчального процесу характерна висока інтенсивність; процес навчання насичений пізнавальним інтересом; отримані в результаті знання характеризуються глибиною, міцністю.

Дослідницький метод навчання базується на творчому сприйнятті знань. Недоліком методу можна назвати неекономно витрачання часового ресурсу: процес реалізації методу протяжен в часі і вимагає великих енергетичних витрат педагогів і учнів. Варто також відзначити, що ефективно застосовувати даний метод має властивість лише педагоги з високим рівнем професійної підготовки.

Посилання на основну публікацію