В. Дистервег

Повертаючись до педагогіки першої половини XIX ст., Слід виділити ще одну найбільшу фігуру. Це – німець Фрідріх Адольф Вільгельм Дистервег (1790-1866), що зосередив свої дослідження в галузі народної масової школи. «Ввібравши на все життя» демократизм Песталоцці і відраза до догматичного заучування, Дистервег почав втілювати їх (1813-1818 рр.) У зразковій школі Франкфурта-на-Майні, в якій працювали учні Песталоцці. Надалі Дистервег поєднував практичну педагогічну діяльність із літературною та методичною роботою. Він створив «Керівництво до освіти німецьких вчителів» (1835), понад двадцять підручників і посібників з німецької мови, географії, астрономії, математики. З 1827 року аж до смерті Дистервег видавав «Рейнські листки для виховання і навчання», де опублікував понад чотирьохсот статей. Багато він зробив і для підготовки та професійного об’єднання німецьких народних вчителів. Дистервег активно протестував проти станового і конфесійного (за віросповіданням) розділенню навчання, а тим більше контролю церкви над навчанням. Це призвело до того, що в 1874 р він був звільнений з посади директора Берлінської семінарії, а після розгрому революції 1848 р зовсім пішов у відставку. Все це не завадило Дистервегу ще за життя отримати звання «Вчителі німецьких вчителів».
Дистервег виступав з ідеєю загальнолюдського виховання, національного за формою: «Людина – моє ім’я, німець – моє прізвисько». Вища мета виховання визначалася ним, в дусі Платона, як «служіння істині, красі і добру». В основному педагогічній праці Дистервега «Керівництво до освіти німецьких вчителів» сформульовані два основні принципи навчання і виховання – природосообразности і культуровідповідності – як найбільш сприяють «развівающевоспітательному і освітньому навчанню». Принцип природосообразности вимагав слідувати у вихованні та навчанні природі людини, з урахуванням індивідуальних особливостей і нахилів. Принцип культуровідповідності наказував організацію навчально-виховного процесу на основі «зовнішньої, внутрішньої і суспільної» культури. Перша включала норми моралі, побуту, споживання, друга – духовне життя людини, а третя – соціальні відносини і національну культуру.
Дистервег створив дидактику навчання, виклавши її основні положення у вигляді 33 законів і правил. Природозгідне виховання передбачало навчання відповідно до особливостей дитячого сприйняття: від прикладів – до правил, від предметів і уявлень – до позначає їх словами. Найважливішим критерієм вважалося свідоме засвоєння матеріалу, вміння його викласти. Мета виховання, за Дистервегу, – розвиток самодіяльності, завдяки якій людина може розпорядитися власною долею, продовжити освіту (себе). Величезне значення надається пробудженню і розвитку духовних потреб. Навчання та виховання покликане до утворення характеру, розвитку сили розуму. У своїй концепції «развівательного, виховного та освітнього навчання» Дистервег робить упор на необхідності відходу від «формальних» цілей навчання, домінуючих в школі. Звертається увага на те, що методи навчання впливають на тип особистості (як, додамо, і навпаки – тип особистості впливає на методи навчання). Відповідно підкреслюється не тільки те «виняткове задоволення, яке пов’язане з творчим викладанням», а й те, що «поганий учитель приносить шкоду не тільки своїм учням, але і всьому суспільству». Вказувалося і на те, що вчитель доти здатний сприяти утворенню інших, поки працює над власним освітою ».

Посилання на основну публікацію