Трудове виховання в педагогіці

Праця – це основне джерело матеріального і духовного збагачення суспільства.

Трудитися повинен кожна людина в суспільстві, оскільки праця – це основа виховання особистості. Якщо людина довго і продуктивно трудиться, тоді він може свої напрацьовані навички застосувати в будь-якій діяльності. Ось чому трудове виховання визначається, як головна складова виховного процесу.

Функції трудового виховання

Педагогічна наука довгі роки досліджувала трудове виховання.

Можна виділити наступні функції трудового виховання:

  • Позитивний вплив на фізичний розвиток особистості (особливо, якщо праця виконується на свіжому повітрі);
  • Розвиток розумових здібностей особистості;
  • Праця відіграє важливу роль у вихованні моральності;
  • Підвищує особистісну самооцінку (в процесі праці людина розуміє, наскільки він важливий для розвитку суспільства, усвідомлює громадський обов’язок);
  • Налагодження товариських і колективних взаємин (в процесі праці людина вчиться колективній роботі, а також розподіляти обов’язки між колегами);
  • Допомагає вибрати професію, визначити схильності до певного виду діяльності.

Для вихователів важлива організація трудової діяльності в різноманітних напрямках. Це допомагає учням спробувати свої сили в якійсь справі і правильно визначитися з майбутньою професією.

Поняття працьовитості

Основна мета трудового виховання – це вироблення у вихованців любові до трудової діяльності, бажання до регулярного підвищення якості праці, активному життєвому участі та ін.

Позитивне ставлення до праці досягається за допомогою таких методів, як переконання, роз’яснення та вправу. Постійні вправи призводять до відмінних результатів, а це приносить людині радість і бажання ще більше працювати. Таким чином формується працьовитість. Наступні елементи визначають працьовитість:

  • Мотивація до праці;
  • Здатність працювати;
  • Сила волі для подолання труднощів, які можуть виникнути в трудовому процесі;
  • Свідоме виконання праці для себе і суспільства в цілому.

Велика частина трудового виховання припадає на шкільну пору. У школі є безліч видів трудової діяльності. Основна з них – це власна турбота, тобто гігієна навчального приладдя, особиста гігієна, чистота навколишнього середовища. На уроках праці відповідно до шкільної програми здійснюється спеціально організована праця.

Будучи в молодшому шкільному віці діти виконують вироби, аплікації, гербарії, малюнки і т.д. Старшокласники роблять корисні речі для школи і побуту (годівниці для птахів). Діти піклуються про вихованців живого куточка, доглядають за рослинами. Учні старших класів також займаються прибиранням пришкільних ділянок, озелененням вулиць, допомагають в організації свят та ін.

У розвитку навичок і потреб трудової діяльності в самому ранньому віці має важливе значення сім’я. Ще з дитинства дитина привчається до праці, володіє якимись власними обов’язками (прибирає за собою іграшки, стежить за чистотою одягу, обличчя, рук). Адже саме з раннього віку людина вчиться акуратно ставитися до результатів власного та чужого праці, так як розуміє, що для цього були витрачені певні зусилля.

Зі вступом в шкільне життя сфера трудової діяльності розширюється, де в общем-то з’являються і протиріччя. Протиріччя виникає через відмінності шкільного та домашньої праці. Однак інтерес до праці у дитини підвищується зі збільшенням різноманіття видів трудової діяльності.

Виділяють наступні способи організації праці в сучасних освітніх закладах:

  • Індивідуальні доручення, які сприятимуть розвитку ощадливості і працьовитості у дитини;
  • Організація виробничих кооперативів з можливістю реально заробляти;
  • Формування і підтримка трудових звичаїв в школі;
  • Створення постійних і тимчасових об’єднань, націлених на здійснення конкретної роботи.

Трудове виховання – це визначення в педагогіці, яке означає залучення учнів в різних видах праці, корисного для суспільства. Метою трудового виховання є передача учням трудових навичок і здібностей, розвиток творчого мислення та любові до праці.

Завдання трудового виховання – це здійснення початкової професійної освіти, вироблення працьовитості, а також інших моральних якостей, позитивного ставлення до праці і його результатів.

Трудове виховання прищеплює повагу до праці і трудящим людям. У процесі трудового виховання учні ознайомлюються з базою сільськогосподарського сучасного і промислового виробництва, транспортної, будівельної галузями. Праця відіграє важливу роль у професійній підготовці дітей, оскільки спонукає до свідомого вибору професії, виходячи з індивідуальних здібностей і навичок.

На сьогоднішній день відзначено, що шкільна молодь виявляє небажання працювати, надає ліниве і зневажливе ставлення до праці, недбалість і несерйозність. Це відбувається під впливом загострення протиріч, які породжують негативні явища. Школярі неохоче виконують доручення, оскільки їх праця примітивний і не різноманітний. Однак це можна виправити. Для цього потрібно постаратися організувати для учнів суспільно корисна праця, проявляти економічне виховання.

Система трудового виховання

Різні види фізичної та інтелектуальної діяльності, розвинене технічне мислення, позитивне ставлення до праці, спілкування в трудовому колективі – все це основоположні механізми здійснення трудового виховання. Розумова трудова діяльність формує у дитини творчі посили, самовіддачу, творче ставлення до праці. Технічне мислення необхідно для накопичення технологічних знань і досвіду при організації ефективної праці, а також для оцінки результатів власної трудової діяльності.

Трудова діяльність визначає в учнів навички, вміння, звички до трудового зусилля і подолання фізичної напруги. Ставлення до праці виражається наслідком організованої діяльності праці. Основні види трудової діяльності дітей складають структуру трудового виховання. При цьому на першому місці стоїть навчальний працю, оскільки інтелектуальна праця – це один з найважчих.

Дітям потрібно допомагати полюбити працю, щоб вони відчули свою потребу в ньому. Дитина повинна усвідомлювати, що праця – це не тягар і не покарання, це можливість реалізувати свої зароджуються таланти і ознаменувати день ще одним корисним і добрим ділом. Це повинен знати і розуміти кожен учень.

Посилання на основну публікацію