Сутність, завдання і функції навчання

Навчання – це в першу чергу активна взаємодія педагога і учня. Результатом цього спілкування є формування у дитини власної активності, спрямованої на отримання знань, умінь і навичок.

Не можна говорити, що роль вчителя – це тільки передача знань, а роль учня – тільки їх отримання. Результат навчання визначається активною взаємодією всіх сторін процесу. Паскалю належить вислів, в якому він порівнює учня не з посудиною, який треба бездумно наповнити інформацією, а з факелом, який необхідно запалити.

Мета і основне завдання педагога в процесі навчання полягає в тому, щоб направляти дії учня в його пізнавальної діяльності, контролювати його успішність, надавати необхідні засоби навчання та необхідну інформацію.

У тому випадку, якщо учні не мають стимулу до отримання знань та недостатньо мотивовані, то можна вважати, що процес навчання не налагоджений, а результат його буде досить низьким.

Сутність, завдання і функції навчання

До числа основних завдань, які необхідно вирішити в процесі навчання, відносяться:

• стимулювання пізнавальної діяльності учнів;
• організація пізнавальної діяльності;
• розвиток пам’яті, уваги, творчих здібностей дитини;
• відточування отриманих знань.

Функція педагога і учня

До числа основних функцій вчителя можна віднести:

• постановку цілей навчальної роботи;
• формування в учнів потреби в отриманні нових знань;
• визначення змісту навчального матеріалу;
• організація роботи з вивчення матеріалу;
• контроль результатів, оцінка діяльності.

Учні також мають ряд функцій, які повинні виконувати під час навчального процесі:

• розуміння і прийняття цілей і завдань навчання;
• розвиток потреби в нових знаннях і навичках;
• освоєння навчального матеріалу;
• застосування нових знань і вмінь на практиці;
• прикладання зусиль для освоєння нового матеріалу;
• самоконтроль і адекватна оцінка своїх дій.

З урахуванням функцій кожного з учасників процесу навчання можна сформулювати поняття сутності освіти. Вона полягає в отриманні нових знань, формування корисних навичок в процесі активної навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Форми навчання

Виділяють наступні форми навчання:

• сенсомоторне;
• моторне;
• вербальне;
• інтелектуальне.

На фізіологічному рівні процес навчання полягає у формуванні в центральній нервовій системі шаблонних стимулів, які в подальшому будуть основою для вибору сценаріїв реагування на знайомі і нові ситуації.

Першим, хто спробував пояснити механізми навчання, був П. К, Анохін. Він вважав, що інформація, отримана в ході навчання, перетворюється з потенційною в актуальну в момент створення нової функціональної системи. Ця система являє собою основу і ведучий з механізмів навчання.

Навчання може проводитися на різних рівнях. Той рівень, на якому проводиться навчання, носить назву рефлекторного. Саме тут йде засвоєння стимулів і формування реакцій.

Рефлекторні рівні є і у тварин, і у людини. Характер підкріплення у різних живих істот може відрізнятися, але механізми, що лежать в основі навчання подібні. Виявлення рефлекторного рівня навчання здійснюється несвідомо в ході цілеспрямованого пошуку і проб. Спонукання до пошуків провокують нереалізовані потреби.

На рефлекторному рівні можна виділити два види навчання:

• сенсорне;
• моторне.

На практиці ми рідко має справу з ізольованими видами навчання. Зазвичай обидва ці напрямки об’єднані в сенсомоторне навчання. В основі сенсомоторного навчання лежить формування автоматичних способів виконання дій, які проводяться під контролем сприйняття і уявлень.

Наступним, більш високим рівнем навчання є засвоєння знань на інтелектуальному рівні. У цьому випадку знання базуються на НЕ відчуттях і чуттєвих уявленнях про предметах і діях, а на системі понять і дій, які позначені словами. Відбувається виділення об’єктивних зв’язків, які характеризують структуру дійсності або діяльності.

Активність в процесі навчання

За критерієм активності навчання можна класифікувати наступним чином:

• асоціативне;
• неасоціативне;
• когнітивне навчання.

Неасоціативне навчання також носить назву стимул-залежного. Воно обумовлюється середовищем і не вимагає проведення узгодження зовнішніх сигналів з діяльністю організму. Фактично, це пасивна реакція людини на зовнішні сигнали.

В рамках неасоціативного навчання розрізняють:

• звикання (згасання орієнтовної реакції в результаті того, що повторюється стимул перестає мати значення і більше не викликає реакцію організму);
• сенсибілізацію (посилення реакції організму на повторювані стимули до рівня непереносимості);
• імпринтинг (наявність природної схильності до певних сполучень подразників і виникають у відповідь реакцій в ранній період розвитку людини);
• наслідування.

Завдяки звикання, які є найбільш простий і поширеною формою навчання, людина може навчитися ігнорувати деякі стимули, які не мають значення, дл того, щоб сконцентрувати увагу на значущих подразників. Сенсибілізація використовується для формування поведінкової реакції на кшталт «Стимул-відповідь».

Якщо говорити про імпринтинг, то виділяють три основних його прояви:

• відкладення образів;
• імітація поведінки інших людей;
• реакція прямування.

Наслідування, в свою чергу, можна розділити на:

• просте наслідування;
• вікарне навчання.

Вікарні навчання передбачає, що результат наслідування оцінюється. Чим старшою стає той, якого навчають, тим частіше звичайне наслідування замінюється вікарним навчанням.

Асоціативне навчання також в літературі може визначатися як факультативне навчання. Воно являє собою процес формування власної середовища індивідуума за рахунок виділення значущих для виконання поведінкових актів функціональних складових. Результат асоціативного навчання багато в чому визначається ефективним контактом людини і середовища.

Виділяють дві основні форми асоціативного навчання:

• формування умовних рефлексів;
• оперантне навчання.

Друга форма факультативного навчання передбачає, що людина отримує необхідний результат за рахунок виконання активних дій. Ефективність оперативного навчання визначається підкріпленням дій позитивними або негативними емоціями з приводу отриманих в ході окремих проб результатів.

Когнітивне навчання є вищою категорією навчання. Воно призводить до формування функціональної структури середовища.

Виділяють наступні форми когнітивного навчання:

• образне поведінка передбачає формування поведінки людини через орієнтовну реакцію на явища навколишнього середовища;
• елементарна розумова діяльність використовується для виявлення закономірностей явищ навколишнього середовища і використання їх для формування поведінки в нових ситуаціях;
• розподіл усіх прогнозування необхідно для прогнозування майбутнього на основі вже наявного досвіду і знань.

Когнітивне навчання є одним з фундаментальних механізмів вищої нервової діяльності людини.