Сутність виховання і його особливості

Виховання є основна категорія педагогіки, яка є базисом для забезпечення основного пласта формування особистості.

При цьому специфіка виховання полягає в тому, що виховного впливу піддаються всі люди, незалежно від рівня розвитку, і вони ж впливають самі. Педагогіка покликана упорядкувати цей процес, зробити його безпечним і ефективним. Розглянемо детально, в чому полягає сутність виховання, його особливості та призначення.

Сутність виховання

Виховання – це процес в педагогіці, що полягає в осмисленому цілеспрямованому формуванні особистості. При цьому навчання і виховання в освітньому закладі та в родині нерозривно пов’язані між собою.

Виховний процес схильний до впливу зовнішнього середовища, соціального оточення воспитуемого. Психологічна сторона виховання укладена в перекладі дитини з одного стану в інший, а результатом виховання є переклад зовнішнього досвіду і знань, цінностей і норм в особистісні установки і, відповідно, поведінку. Виховання покликане сформувати психологічну структуру особистості.

Сутність виховання з точки зору педагогіки – це оптимальна організація взаємодії педагогів і їх підопічних, формування і стимулювання активності виховуваних з придбання ними соціального і духовного досвіду, цінностей і досвіду відносин.

Особливо необхідно акцентувати увагу на активності пізнавальної діяльності об’єкта виховання, що можна назвати особистісно-діяльним підходом до виховання. Він набув широкого поширення у вітчизняній теорії виховання.

Сучасна теорія містить в собі думку, що виховний процес – це не стільки прямий вплив, скільки соціальна взаємодія між педагогом і вихованцем.

Ефективність діяльності педагога оцінюється по якісних змін свідомості і поведінки дитини.

Можна виділити базові категорії, що визначають існуючу українську концепцію виховання:

  • взаємодія;
  • співробітництво;
  • виховні відносини;
  • педагогічна ситуація;
  • соціальна обстановка.

Різноманіття факторів з одного боку забезпечує виховного процесу багатогранність, насиченість і ефективність, з іншого боку робить його більш складним. Дотриманням великої кількості умов важче управляти, оскільки має місце стихійність і негативний вплив зовнішнього середовища. Можна навести як приклад різного роду ЗМІ, опосередковано впливають на навчальний і виховний процеси.

Призначення виховання

Сучасна педагогіка ставить перед собою велику кількість завдань, які враховують всі аспекти виховання:

  • формування повноцінної, всебічно розвиненої особистості;
  • впровадження і закріплення в структурі особистості соціально прийнятних, культурних норм поведінки і життєдіяльності;
  • впровадження і закріплення в структурі особистості моральних і естетичних якостей;
  • забезпечення наявності факторів, що сприяють розвитку волі, цілеспрямованості, усвідомленості і емоційної стійкості особистості;
  • прилучення вихованця до наукових, історичних, культурних цінностей і досягнень суспільства;
  • виховання патріотичної особистості згідно з потребами держави;
  • розпізнавання і розвиток індивідуальних здібностей, нахилів та потреб людини в різних сферах;
  • формування середовища, що сприяє реалізації різних видів пізнавальної діяльності з метою розширення світогляду, підвищення рівня освіченості та культурного досвіду;
  • розвиток адаптивної здатності особистості щодо зміни умов соціальної, політичної і культурного життя суспільства.

Особливості виховання

Виховання – це розтягнутий у часі, безперервний процес, в заключній своїй фазі переходить в стадію самовиховання. Відмінними рисами виховання є відсроченість його результату і різниця в існуючих оцінках.

Багато що тут залежить від чинників, що впливають на особистість вихованця, а також його початкових внутрішніх ресурсів.

Завдання виховного процесу якісно реалізовуються лише при розумінні і вирішенні змістовних питань виховання.

Зміст виховання – це комплекс знань і навичок, установок і особистісних якостей, поведінкової складової і ідеологічних поглядів.

Все перераховане і є мета виховного процесу.

Виховання – процес різнобічний, багатозадачність і багаторівневий; він враховує всі сторони життєдіяльності і має особливості відповідно до своєї спрямованості:

Формування глобального мислення, наукового світогляду включає в себе розвиток установок і поглядів, доступне лише особистості з розвиненим мисленням і усвідомленістю. Недостатньо просто передати людині знання, необхідно навчити його в подальшому самостійно розвивати свій інтелект, реалізовувати здібності до аналізу і дослідженню.

Громадянське виховання передбачає прищеплення людині почуття причетності до своєї батьківщини, повагу до своєї країни і її історії, патріотичної налаштованості, а також культури поведінки в міжнаціональному соціумі.

Моральне виховання тісно взаємопов’язано з соціалізацією особистості. Виховний процес містить в собі навчання особистості соціально прийнятним нормам поведінки (в конкретному соціумі); прищеплення їй культурних цінностей, звичаїв, правил; вироблення адекватного ставлення до суспільства, іншим людям, природі. Основою морального виховання є гуманність, яка передбачає розвиток в особистості таких навичок як співчуття, чуйність, терпимість, повага чужого вибору і особливостей інших людей. Тут вкрай важливо, щоб педагог сам являв собою гідний приклад моральності. Моральне виховання отримує свою реалізацію через колективне взаємодія, відкрите і вільне обговорення питань і складних ситуацій. Така діяльність сприяє формуванню у дітей власної моральної позиції.

Трудове виховання. Раніше цей напрям був основою радянського суспільства, в сучасних же умовах воно відійшло на задній план як в установах освіти, так і в системі сім’ї. Трудове виховання має на меті формування відповідальності, мотивації до прикладного використання отриманих знань.

Естетичне виховання розвиває творчу сторону мислення, створює умови для формування духовних цінностей. Особистості прищеплюється здатність до емоційного відгуку на мистецтво і розуміння його.

Фізичне виховання сприяє формуванню цілісної особистості, яка має навик турботи про своє здоров’я і позитивне ставлення до рухової активності, що, безсумнівно, відбивається і на результатах розумової діяльності.

Правильно організований процес виховання включає в себе як пряму, так і зворотний зв’язок: від вихователя до вихованця і навпаки, і це надзвичайно важливий аспект педагогічної діяльності. Такий спосіб взаємодії дає можливість враховувати індивідуальні особливості вихованців і підбирати ефективні методи роботи.

Посилання на основну публікацію