Структура і реалізація діяльнісного підходу в педагогіці

Діяльність є однією з базових основ, засіб і найважливіша умова розвитку людської особистості. Цей факт формує потребу в здійсненні в процесі педагогічної практики діяльнісного підходу.

Діяльність і діяльнісний підхід

Діяльність є способом перетворення навколишньої дійсності силами людини, а діяльний підхід – це особливий метод в педагогіці, який використовує діяльність для досягнення поставленої мети. Початковою формою такого способу можна назвати працю. Будь-яка матеріальна або ж духовна діяльність, що здійснюється людиною, є похідною від праці, що можна помітити по наявності його характерної риси – творчому зміни навколишньої реальності.

В процесі перетворення свого оточення людина тим самим змінює і самого себе, стаючи в процесі суб’єктом свого розвитку. В умовах діяльнісного підходу схильний дослідженням об’єкт розглядається в межах системи діяльності: її зародження, еволюції та розвитку. Діяльність як форма людської активності є головний аспект діяльнісного підходу. А. Н.Леонтьев досить переконливо аргументував важливість діяльнісного підходу в своїх працях. У них він писав про те, що для оволодіння досягненнями культури новому поколінню необхідно здійснити діяльність, схожу на ту, при якій ці досягнення з’явилися. З цієї причини з метою підготовки дітей до самостійного життя і діяльності, не зайвим буде залучити їх в такі види діяльності, організувавши повноцінну в моральному і соціальному плані життєдіяльність.

Структура і реалізація діяльнісного підходу

Діяльність має свою психологічну структуру, яку можна розібрати на наступні елементи:

  • мета;
  • мотив;
  • безпосередні дії;
  • умови і засоби реалізації дії;
  • результат.

Не варто забувати про те, що діяльнісний підхід у педагогіці – це виключно системний метод і ні в якому разі не можна пропускати жодного із структурних елементів. Якщо надійти зворотним чином, то вихованець перестає бути суб’єктом діяльності, системність діяльності буде порушена. Учень може засвоїти отриману в результаті утворення інформацію тільки тоді, коли він має активно-позитивну мотивацію і внутрішню потребу в такому освоєння.

Діяльнісний підхід у педагогіці вимагає особливої ​​важкої роботи по організації діяльності дитини, по переведенню дитини в позицію суб’єкта спілкування, пізнання і праці. Для реалізації цього потрібно навчити його цілепокладання, планування і організації діяльності, самоаналізу і методам оцінювання продуктів своєї діяльності.

Діяльнісний підхід стосовно до дослідження становлення особистості дитини означає, що спілкування, гра, навчання представляють собою головні чинники його формування і розвитку. Також варто відзначити, що основні педагогічні вимоги по відношенню до організації процесу виховання можна записати в такий спосіб:

  • визначення змісту діяльності;
  • переклад дитини в позицію суб’єкта пізнання, спілкування і праці.

З метою здійснення перетворення людині необхідно піддати зміни ідеалізований образ власних дій і задум самої діяльності. Для вирішення даного завдання він застосовує мислення, від рівня розвитку якого залежить ступінь свободи і добробуту людини. Усвідомлене ставлення до навколишньої дійсності дозволяє індивіду здійснювати функцію суб’єкта діяльності, який активно піддає змінам світ і себе самого через заволодіння загальнолюдською культурою і самоаналізу продуктів діяльності.

Перетворювальна діяльність має на увазі під собою не тільки ідеалізацію, але також і реалізацію задуму. Це може бути визначено як фактор розвитку рефлексивних здібностей у особистості, які націлені на самоаналіз і самооцінку, корекцію діяльності і взаємин з соціумом.

Діяльнісний підхід знаходиться в протистоянні з неактивного і вербальному навчань, догматичної передачі вже готової інформації, а також монологічності словесного викладання.

Посилання на основну публікацію