Стилі педагогічного спілкування і їх характеристика

Під стилем спілкування мається на увазі деяке сполучення основних ознак поведінки, що виявляються в ході спілкування.

Стиль педагогічного спілкування – це сформована система способів і прийомів, які педагог використовує при взаємодії з учнями, їхніми батьками та іншими педагогами.

Як правило, стиль спілкування вчителя з учнями є відображенням комунікативної компетентності педагога, його звичками в спілкуванні і стосунках з учнями, творчої стороною його особистості. Важливу роль відіграє сам колектив учнів і його особливості.

Основи формування стилю педагогічного спілкування
Стиль спілкування педагога обумовлений його ставленням до учащімся.Также його в значній мірі визначають особисті якості і комунікативна ситуація, в якій відбувається взаємодія. Найбільш важливим особистим якістю при цьому є здатність до організації. Можна виділити наступні види відносини педагога до учнів:

  • стійке негативне;
  • пасивне позитивне;
  • ситуативно-негативний;
  • активне позитивне.

Перший тип проявляється в грубості, активному вжитку принизливих висловів, образ, серйозні порушення правил професійної етики вчителя. Другий відрізняється підвищеною вимогливістю з боку педагога і його прагненням до побудови виключно формальних, ділових відносин. Він шкідливий для учнів, оскільки офіційний тон і низька емоційність взаємодії негативно позначаються на творчому розвитку дітей.

При третьому типі ставлення стиль сильно залежить від настрою і стану вчителя і може в зв’язку з цим досить сильно варіюватися. Такі коливання викликають у учнів замкнутість, недовірливість.

Найбільш сприятливо активну позитивне ставлення, яке полягає в діловій реакції на активність учнів, прагненні до реалізації їх потреб в неформальному спілкуванні. В такому випадку педагог налаштований на допомогу, а потреба в створенні симбіозу з зацікавленістю в учнях створює атмосферу взаємної довіри, комунікабельності та ефективної співпраці.

Види педагогічних стилів спілкування

Як ми вже говорили, в основі стилю спілкування лежить ставлення педагога до дітей. Воно обумовлює можливості організаторської діяльності. Всі види спілкування можна розділити на три основні типи: авторитарний, демократичний і ліберальний.

Авторитарний стиль спілкування вибирають ті педагоги, які вважають за краще самостійно вирішувати всі життєво важливі питання, пов’язані з функціонуванням дитячого колективу, задавати чіткі цілі, виходячи зі свого досвіду, організовувати контроль над своєчасним виконанням завдань і давати всім результатами свою суб’єктивну оцінку. У підсумку стиль спілкування стає владним, в поведінці педагога проявляється диктаторство і опіка. Учні відчувають тиск і починають протидіяти йому, в силу чого в таких колективах завжди існує явний або прихований протест.

Ліберальний (анархічний) стиль спілкування воліють ті педагоги, які уникають відповідальності. Як правило, вони виконують свої обов’язки чисто формально, намагаючись самоусунутися від будь-якого керівництва. Сама роль вихователя для такого педагога небажана, він обмежується тільки викладацькими обов’язками. За допомогою такого стилю реалізується тактика невтручання, в основі якої лежить байдужість, незацікавленість в учнях і проблемах колективу. В результаті такої позиції учитель, нездатний позитивно вплинути на своїх вихованців, втрачає авторитет і контроль над ними, і дисципліна стрімко падає.

Третій стиль має в своїй основі опору на ініціативу дитячого колективу. Педагоги, які обирають демократичний стиль спілкування, орієнтовані на те, щоб розвинути в своїх учнях активність і самостійність, залучити кожного з них до вирішення завдань. Така організація спілкування учнів з педагогом є найбільш сприятливою і продуктивною.

Вплив педагогічного стилю на учасників освітнього процесу

Той стиль, який педагог обирає для спілкування, значно впливає на процеси становлення особистості учнів, формує їх пізнавальну активність і безпосередньо пов’язаний з емоційним благополуччям колективу.

За даними досліджень, в тих колективах, які очолюють авторитарні, недоброзичливі педагоги, спостерігається високий рівень захворюваності (до трьох разів вище середньостатистичного рівня), в тому числі нервовими захворюваннями, а в колективах зі спокійними, врівноваженими педагогами ці показники помітно знижуються.

Класифікація педагогів по обраних стилям спілкування

Залежно від того, який стиль спілкування обирає для себе педагог, можна виділити три основні типи поведінки: проактивний, реактивний і надактивний.

Проактивні педагоги із задоволенням ініціюють і організовують процес комунікації, роблять взаємодію з учнями особистісним, індивідуальним. Вони чітко усвідомлюють свої бажання і розуміють, як саме потрібно змінити поведінку, щоб досягти потрібної мети.

Реактивних педагогів відрізняє внутрішня слабкість і зайва гнучкість настанов. Їх цілі розмиті, а поведінка в основному приспособительное.

Надактивні педагоги схильні оцінювати своїх вихованців гіпертрофовано, а вибудовуються ними моделі поведінки нереалістичні. Наприклад, часто вони схильні вважати всіх пасивних дітей ледачими, а всіх активних – хуліганами.

Зв’язок стилю спілкування з продуктивністю виховання

Стиль спілкування обумовлює ефективність виховного впливу. Залежно від потрібного результату стилі спілкування ділять на:

  • спілкування на тлі спільної творчості;
  • спілкування на основі товариства і прихильності;
  • спілкування зі стратегією дистанціювання;
  • спілкування, що включає в себе елементи залякування;
  • спілкування, що включає в себе елементи загравання.

Висока ефективність спілкування досягається тільки тоді, коли педагог щиро поважає особистість учня і інтереси колективу, розуміє їх інтереси і потреби, вміє правильно оцінювати ситуацію і робити вибір між різними стилями спілкування.

Посилання на основну публікацію