Спеціальна корекційна педагогіка в системі початкової освіти

Останні роки нашої сучасності характеризуються різким падінням показань соціального захисту дітей, наслідком чого стає зростання частки дітей з ослабленим здоров’ям, які вже в процесі початкового шкільного навчання демонструють ознаки порушень в розвитку психічних або психофізіологічних функцій.

Такі діти можуть не мати класичних проявів аномалій, але будуть зазнавати труднощів у процесі навчання та освоєння нових соціальних ролей, в результаті чого вже з ранніх років отримають досвід проживання почуття втрати віри у власні сили.

Фахівці педагогічної сфери відчувають тривогу за дітей даної групи, усвідомлюючи, що роль педагога і установ освіти в охороні фізичного, психічного здоров’я дитини повинна бути посилена за рахунок розвитку корекційної педагогіки на етапі початкової освіти.

Що ж таке корекційна педагогіка в початковій освіті? Це відгалуження педагогічної науки, покликане прищепити дитині з особливостями базові навички адаптації і життя в соціумі з урахуванням наявних у нього можливостей. Це надзвичайно делікатна сфера навчання, що вимагає від корекційного педагога найвищих морально-моральних якостей і професіоналізму, і на даний момент дійсно талановитих фахівців в цій області вкрай мало.

Об’єктна область корекційної педагогіки в початковій освіті

Сучасне середовище характеризується надмірною негативним впливом різного роду джерел, зокрема ЗМІ, що проявляється зростанням деструктивних проявів: дитячої жорстокості, вандалізму, підліткової злочинності. Цей факт визначив формування об’єктного галузі корекційної педагогіки: дослідження ситуацій або станів, які несуть ризик для повноцінного розвитку дітей, проблем адаптації та порушення, виражених в порушеннях взаємодії з природно-соціальним оточенням, в явищі шкільної та соціально-психологічної дезадаптації.

Феномен шкільної дезадаптації виник в результаті впливу факторів, що створюють стан ризику – ситуацій, в яких очевидно порушені прийнятні форми взаємовідносин, взаємодії зростаючого дитини і навколишнього середовища.

Ситуації, що призводять до травм, можна умовно розділити на наступні групи:

  • ситуації ризику академічної неуспішності, що виникають, коли наявний рівень інтелектуальних, психофізіологічних здібностей особистості не відповідає вимогам програми навчання;
  • ситуації соціального ризику, що виникають, коли навантаження шкільними вимогами настільки висока, що дитина змушена вставати в позицію самозахисту. Така самозахист може виражатися як втрата мотивації до процесу пізнання, активний або пасивний опір непрестижних своїм становищем в освітньому середовищі, пошук замісної діяльності та самоствердження в ній, і в багатьох випадках мова йде про згубні пристрасті, входження в структури субкультур;
  • ситуація ризику для здоров’я, що виникає, коли дитина, спочатку має високу мотивацію до пізнавальної діяльності, не має можливості захистити себе в своєму стані психофізіологічних функцій від перенавантажень на рівні поведінки. Подібна ситуація призводить до «збою» в найбільш ослаблених системах тіла;
  • стан комплексного ризику: поєднує в собі все перераховане вище, приводячи до загального ризику адаптаційних порушень.

Показання низького рівня адаптаційних можливостей школяра на початкових етапах навчання

Феномен шкільної дезадаптації, що вимагає застосування інструментарію корекційної педагогіки, обумовлений впливом ряду факторів, наприклад:

  • порушення здоров’я, психосоматичного розвитку;
  • відсутність або недостатність психологічної та / або соціальної готовності до шкільного навчання;
  •  недостатність сформованості психофізіологічних передумов до реалізації шкільного навчання.

Типи адаптаційних порушень у молодшому шкільному віці

Інструментарій корекційної педагогіки підлягає застосуванню при появі будь-яких симптомів дезадаптації школяра початкових класів, представлених на наступних рівнях:

  • Педагогічний рівень. Виявляється в виражених труднощі при навчанні, у прийнятті соціальної ролі учня, результатом стає відставання дитини в освоєнні навчального матеріалу, поява значимих «прогалин» в обсязі знань (повна або часткова неуспішність), відкритий опір участі в процесі навчання. Взаємодія учасників процесу (вчитель, учень, батьки) набуває напружений, конфліктний характер.
  • Психологічний рівень. Виникає, коли застосовуються дидактичні вимоги дуже високі для дитини, що призводить до його вимушеної інстинктивної захисту: зниження або повна втрата мотивації до пізнавальної діяльності, перенесення пріоритету зі шкільної діяльності на інші, які заміщають види, пасивний або активний (відкритий) протест проти шкільної системи.
  • Фізіологічний рівень. Є, так би мовити, фундаментом для появи і розвитку патологічних станів різного характеру. Можна також назвати це психосоматичними проявами: прагнучи уникнути шкільне навчання і проживання відчуття невдачі, неповноцінності, психіка дитини породжує уявні, а незабаром і реальні нездужання, симптоматику різного роду захворювань, Преневротіческіе станів, передпатології.
Посилання на основну публікацію