Сімейна педагогіка

У цій статті ми поговоримо про поняття сім’ї в педагогіці, а також розглянемо роль сім’ї в процесі виховання дитини і формуванні його особистості.

Сімейна педагогіка – це наука про виховання дитини в сім’ї, яка займається вивченням специфічних особливостей такого виховання і виробленням наукових рекомендацій для батьків з побудови правильних взаємин з дитиною.

Сімейна педагогіка як самостійна наукова галузь сформувалася не так давно. Об’єктом її вивчення є тенденції розвитку сім’ї як виховного інституту і її сучасний стан, предметом – сама сутність сімейного виховання, механізми даного процесу і їх вплив на розвиток особистості людини. Дана наука не намагається створити єдині правила, які були б обов’язкові для будь-якої сім’ї і регламентували б, як саме треба виховувати дітей. Вона лише вивчає ті обставини, які сприятливо позначаються на дітях, і ті, що створюють для них труднощі. Як і будь-які наукові знання, її висновки ніколи не зможуть повністю замінити мудрість і життєвий досвід.

Особливості виховання в сім’ї

Головною метою сімейного виховання дитини є всебічний розвиток його особистості.

Специфіка виховного процесу в сім’ї полягає в тому, що він здійснюється за допомогою авторитету дорослих, на основі сімейних традицій і прикладів поведінки. Воно рідко має чіткі форми організації і реалізується в повсякденному житті шляхом особистісного впливу на дитину.

Про те, що сімейне виховання повинно бути цілеспрямованим і науково обгрунтованим, багато писали провідні вітчизняні фахівці з педагогіки.

Мета педагогіки – це допомога в правильному розвитку внутрішнього потенціалу дитини, сприяння його нормальному фізичному і психічному росту.

Виховати успішну, яскраву особистість можна тільки тоді, коли у батьків є конкретні педагогічні завдання і вони чітко знають, чого хочуть досягти.

Сім’я в педагогіці – це також і фактор суспільного виховання. Сімейне виховання поєднує в собі усвідомлені дії батьків і вплив об’єктивних чинників на життєдіяльність сім’ї. У ньому переважають стихійні, спонтанні дії, обумовлені манерами поводженням, звичками дорослих, усталеним життєвим розпорядком і багатьма іншими речами, які впливають на дитину безперервно, постійно. Саме з їх допомогою відбуваються значні зміни в особистості дитини, розвиток її соціалізації.

Спостерігаючи за батьками, дитина отримує перший специфічний приклад сімейних відносин. Сімейне виховання також відрізняється тим, що дитина включається в ці відносини з найраніших років, на перших стадіях свого розвитку. Якщо він зростає в сім’ї, де прийнятий тісний контакт між дітьми і дорослими, шанобливе ставлення до всіх членів, то у нього легше формуються почуття колективізму, доброзичливого ставлення до інших, самостійність.

Особливе значення має виховання дітей дошкільного віку, оскільки для них сім’я – це перша і часто практично єдина середу, що формує особистість. У цьому віці діти найбільш сприйнятливі до виховних впливів і зовнішнім впливам, в цей час закладаються основи подальшого виховання і навчання. Дослідження дітей в дитячих будинках показують, що їх умови життя не можуть створити обстановки, необхідної для повноцінного сімейного виховання. Дитина, що живе в установі, а не в оточенні рідних, не має можливості повноцінно засвоїти первинні уявлення про сімейні ролях і обов’язки, поведінці в сім’ї.

Порівняння психічного і особистісного розвитку дітей, які у сім’ї і поза нею, показало, що виховання в стінах установи формує в них ряд спільних рис: низький ступінь прихильності до інших, слабка ініціативність, низька пізнавальна активність, ситуативна обумовленість поведінки і мислення. Такі діти важко перетворять об’єктивні поняття в суб’єктивні, що не трансформують суспільно значуще в особистісно значуще, слабо переживають емоційні моменти.

Діти, виховані в сім’ї, в певний час стають частиною дитячого колективу, і цей момент яскраво показує рівень їх соціального розвитку. У їх поведінці закріплюються специфічні особливості зв’язку з батьками, які потім стають моделлю їх контактів з іншими оточуючими.

Приклад і авторитет батьків є однією з найважливіших форм передачі соціального досвіду, особливо його моральної складової, а також механізмом соціального успадкування. Сімейне виховання в педагогіці – це процес, який має постійний, безперервний характер.

Ефективність сімейного виховання

Фахівці виділяють кілька причин, які впливають на ефективність виховання в сім’ї:

  • наявність або відсутність програми виховання, організованість або стихійність виховного процесу;
  • наявність або відсутність у батьків педагогічних знань;
  • здатність і можливість батьків враховувати вікові та індивідуальні особливості дитини;
  • вміння правильно оцінювати поведінку;
  • різноманітність і змістовність діяльності дитини всередині сім’ї;
  • обсяг контактів між дітьми і дорослими;
  • здатність об’єктивно оцінювати дитини і аналізувати використовувані виховні методи.
Посилання на основну публікацію