Розвиток педагогіки в 20 ст.

У цей період метою виховання стає розвиток особистості.
Видатний радянський педагог і письменник А. С. Макаренка (1888-1936) розробив методику трудового виховання, визначив основні принципи створення дитячого колективу, виділив завдання педагогічного керівництва дитячим колективом. Він детально вивчав питання формування свідомої дисципліни та виховання дітей у сім’ї. Важливим критерієм був гуманізм. Макаренко вказував, що дуже важливо, щоб у відношенні до дітей було «почуття міри в любові і строгості, в ласці і суворості». З гуманізмом тісно пов’язаний оптимізм, вміння бачити позитивні сторони в кожному учні, «проектувати» в людині розвиток самого кращого. Так як розвиток людини можна розглядати тільки в поєднанні з суспільством, основне місце у своїй педагогічній системі Макаренка визначив проблеми виховання в колективі і через колектив. Їм були обгрунтовані закони життя і діяльності колективу, етапи та шляхи його формування, визначено завдання трудового виховання, дисципліни і методики. Таким чином, Макаренко з’явився одним з перших радянських педагогів, який займався проблемою сімейного виховання.
Зовсім не випадково, що педагогіка висуває велика кількість великих педагогів. Це стало суспільно необхідним, оскільки інтенсивний розвиток виробництва, науки і культури вимагало підвищення професіоналізму, культури та грамотності громадян.
З найдавніших часів існує передача досвіду від старших поколінь молодшим. Розвиток людства історично привело до розуміння необхідності спеціально займатися навчанням і вихованням дітей.
Кожному поколінню людей доводиться вирішувати три найважливіші завдання:
1) вивчити досвід попередніх поколінь;
2) збагатити і примножити цей досвід;
3) передати його наступному поколінню.
Прогрес у суспільстві і став можливий, тому що наступне покоління переймало досвід предків, збагачувало цей досвід, який потім успадковували нащадки.
Зміни, новий час, третє тисячоліття, події, що відбуваються в нашій країні, у житті українського суспільства, стали переважати гуманістичні та демократичні ідеї, ринкові відносини, норми життя правової держави і громадянського суспільства. Все це по-новому ставить завдання перед педагогікою і вихованням. Проголошені ідеї не завжди втілювалися в життя. Практика показує, що люди повинні вміти жити в умовах наданих свобод. Життя при демократії можлива лише за умови, що демократія буде існувати в нас, також як мораль, справедливість, право. Для педагогіки дана задача є серйозною проблемою.

Посилання на основну публікацію