Протиріччя і закономірності виховання

Формування різнобічно розвиненої особистості у вихованні – це процес кількісних і якісних перетворень, рушійною силою яких є розв’язання суперечностей між різноманітними факторами впливу на учня і цілісним становленням його як особистості.

Протиріччя виховного процесу

Система педагогічних протиріч виділяє зовнішні і внутрішні протиріччя. Вони проявляються на кожному етапі розвитку особистості і протиставляють зазвичай нові утворюються потреби людини наявними у нього здібностям для їх задоволення. Ця розбіжність надихає людину активно поповнювати свої знання, розширювати кругозір, отримувати певні навички, вивчати норми і правила поведінки в громадському світі.

Зовнішні протиріччя можуть бути об’єктивними і суб’єктивними.

Об’єктивні протиріччя породжують масштабні політичні, фінансові, екологічні а також інформаційні процеси, що відбуваються в усьому світі. Також часто виникають протиріччя з деяких питань між представниками різних поколінь через відрізняється досвіду у кожного з них.

Суб’єктивні протиріччя, як правило, пов’язані з бурхливим підйомом знань і обмеженими можливостями вихователів і навчальних установ в їх передачі.

Внутрішні суперечності виникають між наявними в особистості рівнем розвитку і регулярно надходять новими, більш високими, вимогами до нього. Також ці протиріччя можуть виникати між цілями, які ставить перед собою особистість і тими засобами, які вона використовує для їх досягнення; між активно-діяльної природою учня і соціально-педагогічними умовами його життєдіяльності.

Будь-яке протиріччя може стати рушійною силою виховання при наступних обставинах:

  • Подолання протиріччя повинно бути по силу для учасника виховного процесу;
  • Протиріччя повинно розумітися як щось актуальне, а його подолання – як життєва потреба;
  • Протиріччя повинні забиратися з часом, крок за кроком, з урахуванням попереднього досвіду.

Щоб досягти позитивних результатів у виховній роботі, людина повинна усвідомити зовнішні і внутрішні протиріччя в своїй свідомості. З цієї причини педагог повинен займатися всебічним дослідженням особистості вихованця, майстерно проектувати різноманітні можливості формування учня і переробляти їх в конкретні виховні завдання.

Поняття закономірностей виховання

Результативність педагогічного процесу залежить від ступеня володіння вихователем закономірностями і принципами виховання.

Закономірності виховання – це стійкі, повторювані і суттєві зв’язку виховного процесу, здійснення яких дає можливість домагатися позитивних результатів у розвитку особистостей, трудових колективів і надавати виховує, на всю трудову діяльність. Закономірності існують у всій системі процесу виховання.

Оскільки людина в силу своєї природи підпорядковується системі природних законів, що виконуються в конкретних умовах середовища, можна відтворити такі умови, при яких виховання буде протікати саме за цими законами, а не всупереч їм, що дозволяє не допускати своєрідних помилок у вихованні. Ефективну модель виховання реально створити і користуватися нею тільки на підставі знання основних закономірностей. Все це обумовлює високу значимість закономірностей і рушійних сил процесу виховання в педагогіці.

Закономірності виховання зазвичай виступають в якості недостатньо пізнаних законів, впорядкованості пізнаних явищ, що з’являються в виховному процесі зв’язків, залежностей і чинників, що впливають на виховний процес.

Отже, закономірності виховання – це залежності результативності виховання від деяких факторів і умов.

У більшості випадків ефективність виховання залежить від:

  • Відповідності меті і дій для її виконання;
  • Прояви самих учасників педагогічної взаємодії;
  • Результативності супутніх вихованню процесів (розвитку і навчання);
  • Відповідності соціальної практики і характеру виховного впливу на учнів;
  • Інтенсивності виховання і самовиховання;
  • Кількості і якості виховного впливу;
  • Сформованих виховних зв’язків між педагогом і вихованцем;
  • Інтенсивності і якості зв’язків між самими учнями.

Основні закономірності виховання

У виховному процесі серед цілого ряду закономірностей виділяють кілька основних:

  • Обумовленість результатів виховання виховної роботи, а також цим умовам, в яких дана робота виконується. Відповідно даної закономірністю педагог виховного процесу повинен забезпечити належні умови життя в діяльності вихованців.
  • Процес формування особистості набуває більшого значення, коли студент виступає як суб’єкт педагогічного процесу. Тільки за умов повноправного навчального співробітництва і взаємодії можливий гармонійний зростання особистості. При цьому наставник не виховує, а актуалізує, заохочує бажання студента до саморозвитку, що власне і забезпечує умови для його особистісного зростання.
  • Залежність цілей і завдань виховної роботи від конституційних, світоглядних, морально-етичних, правових норм і орієнтирів. Основні напрямки виховної роботи неодмінно виходять від муніципальних і державних установ.

Закономірності виховної роботи визначаються на основі принципів. Головне для педагога, вміти правильно поєднувати традиційні основи виховання з інноваційними методами і технологіями з урахуванням наявних закономірностей.

Посилання на основну публікацію