Професійний шлях молодого педагога

У процесі навчання у вищому навчальному закладі створюється основа майбутньої кар’єри. У цей період студенти вступають в нові контакти, знаходять досвід професійного впливу. Вимоги до сучасних випускникам педагогічного ВНЗ досить високі.

Все вміння поділяються на 2 категорії.

  • 1 категорія – вміння вчитися.
  • 2 категорія – вміння спілкуватися.

Ці 2 категорії відповідають за побудову ефективних відносин з людьми.

Уміння вчитися є важливою складовою категорією в педагогічній професії. На сьогоднішній день швидкість старіння знань більше, ніж в минулі роки. Тому знання потрібно постійно оновлювати. Уміння вчитися проявляється в здатності організовувати власний час, планувати і контролювати навчальну діяльність, організовувати пошук потрібної інформації, відбирати необхідні методи, налагоджувати партнерські стосунки. Це також і вміння приймати рішення у власному навчанні і самомотивації.

Навчання у ВНЗ складається з теоретичних і практичних занять. Теоретичні переважно мають на увазі лекційні заняття. В практичні входять семінари, практикуми, лабораторні роботи, а також навчальна і виробнича практика. Не варто недооцінювати важливість лекційних занять та намагатися самостійно вивчити матеріал. Викладач допомагає з підбором матеріалу і подає інформацію в правильному контексті.

Навчання в педагогічному вузі дозволяє виявитися відразу в центрі педагогічного процесу, при цьому виступаючи одночасно об’єктом і суб’єктом педагогічної діяльності. Навчання в педагогічному вузі також є процесом педагогічної практики. В ході навчання можна аналізувати навчальний процес не тільки з позиції звичайного студента, але і з професійної точки зору.

Джерела самоосвіти

Важливий момент в процесі навчання – розширення числа джерел самоосвіти шляхом залучення зовнішніх ресурсів.

Зовнішні ресурси – це:

  • книги;
  • Періодичні видання;
  • ЗМІ;
  • дистанційне самоосвіта.

Інше джерело самоосвіти – дослідницька діяльність. У процесі дослідження навколишнього середовища, майбутній педагог можна сказати “розкладає по поличках” свої знання, формує власний педагогічний стиль, професійні навички і особистісне світогляд. У педагогічному вузі є багато можливостей для заняття дослідницькою діяльністю. В ході реалізації дослідницької діяльності студент підвищує свій рівень самоосвіти і швидше знаходить однодумців.

Третє джерело систематичного самоосвіти – це навчання на різноманітних курсах. Наприклад, курси стенографії, вивчення іноземних мов, ораторське мистецтво і т. д.

В якості додаткового джерела самоосвіти може бути робота. В процесі навчання є прекрасна можливість практикувати себе в різних видах діяльності, приміряти різні професійні ролі. Студенти, які навчаються в педагогічному вузі, можуть підробляти на репетиторстві, працювати няньками або вожатими в таборах, виконувати лінгвістичні переклади тощо.

П’ятим джерелом самоосвіти є навколишня дійсність. Даний джерело включає в себе що відбуваються навколо події: спілкування з людьми, отримання знання і досвіду. Важливо навчитися трансформувати інформацію з навколишнього середовища на користь для себе, пропускаючи її через професійну призму. При такому підході до навчання розвиваються рефлексивні навички, а також виробляється власна модель поведінки в аналогічних ситуаціях. Особливу роль для педагогів грає навик колективної роботи, який включає в себе вміння:

  • Підключати інших людей для допомоги у власній діяльності;
  • Обходити стороною конфлікти;
  • Планувати свою діяльність;
  • Редагувати роботу команди;
  • Узагальнювати розрізнений матеріал.

Майбутньому педагогу важливий ще і таке джерело самоосвіти, як захоплення ( “спеціальні уміння”).

Часом студенти при вступі до ВНЗ відкидають, на їхню думку, все захоплення, щоб нічого не заважало навчанню. І дарма. Додаткова сфера діяльності, що не має відношення до професійної самоосвіти, для педагога вкрай важлива. Чому так необхідно мати широкий кругозір? Перш за все, для підвищення авторитету в очах майбутніх учнів і колег. Якщо ви красиво співаєте, займаєтеся підводним плаванням, відмінно граєте в шахи, малюєте натхнені пейзажі або що-небудь ще, то це прекрасно. Оскільки вашим учням буде цікаво дізнатися вас не тільки з боку педагога, а й цікавого співрозмовника. Ось чому важливо розвиватися в різнобічних напрямках.

Таким чином, навчання в педагогічному вузі дозволяє підвищити професійну компетентність, навички самоконтролю і коригування професійних і особистісних якостей, орієнтацію в освітньому процесі та придбання взаємовигідних зв’язків.

Професійна діяльність молодого педагога

Після закінчення ВУЗу і вручення педагогічного диплома починається професійна діяльність. Молодого педагога чекають нові функції. З самого початку свого професійного шляху педагог повинен розуміти, що це велика відповідальність, яку постійно несуть фахівці з великим стажем роботи. Нового працівника чекає входження в специфічну шкільне середовище з особливими традиціями і законами, необхідні для освоєння і прийняття. Молодий фахівець повинен навчитися поєднувати роботу педагога і учня, а також прислухатися до рекомендацій більш досвідчених колег.

Професійний шлях педагога, який в кінцевому підсумку призводить до досягнення професіоналізму і педагогічної майстерності, представляє собою тривалий і безперервний процес. Має бути подорож довжиною в життя. На даному шляху можна відзначити певні фази генезису професіоналізму:

  • Фаза оптанта: період професійного становлення;
  • Фаза адепта: етап освоєння обраної професії у ВНЗ;
  • Фаза адаптації: період входження в практичну педагогічну діяльність;
  • Фаза інтернала: етап становлення вчителя як досвідченого педагога;
  • Фаза майстерності: в цей час педагог набуває спеціальні якості і вміння і перетворюється в універсала;
  • Фаза авторитету: період придбання авторитетності і популярності в своєму колі і за межами, характеризується наявністю багатого педагогічного досвіду;
  • Фаза наставництва: для неї характерна наявність однодумців, сподвижників, учнів серед колег і можливість ділитися власним досвідом.

У сучасному соціокультурному світі існує суперечність між зростаючими вимогами до особистості, роботі педагога і дійсним рівнем мотиваційної, теоретичної і практичної готовності випускника педагогічного ВНЗ до втілення власних професійних функцій. Вирішення цієї проблеми вимагає рішення безлічі труднощів в системі педагогічної освіти:

  • Перетворення цілей професійної підготовки;
  • Оновлення організаційних форм і способів;
  • Удосконалення структури та змісту педагогічної освіти.
Посилання на основну публікацію