Професійний і кар’єрний ріст педагога

Сучасна система підвищення кваліфікації працівників освіти розвивається швидкими темпами, постійно поліпшується і оновлюється. Більшість студентів орієнтується на активність самого викладача, яка, в свою чергу, залежить від власних кар’єрних цілей, професійних завдань і особистих потреб.

Визначення кар’єрного росту

Кар’єрне зростання визначається по-різному. Але в загальному вигляді можна дати таке визначення.

Кар’єрний ріст – це навмисно обраний і реалізований працівником шлях посадового або професійного просування, яке гарантує професійний і соціальний самоствердження людини відповідно до рівня його кваліфікації.

У педагогічній науці проблеми кар’єрного росту вивчалися Е. Шейном, М. В. Александрової, Д. А. Аширова, В. Г. Поляковим, Б. З. Вульфова, С. Д. Резником і іншими вченими. Вони досить докладно розробили концепцію кар’єри в менеджменті організації. Наприклад, в 1971-му році доктором Массачусетського інституту технології Е. Шейном було внесено пропозицію розгляду кар’єри у вигляді тривимірного конуса. Вчений зазначив, що планування кар’єри є уповільнений процес становлення професійної самоконцепціі і самовизначення в визначеннях особистих можливостей, талантів, умінь, відносин з оточуючими людьми і цінностей. Успішний кар’єрний ріст залежить не тільки від спонукань і мотивацій тієї чи іншої особистості, але і можливостей.

Ще зовсім недавно вітчизняна педагогіка не використало поняття “кар’єра”. В основному це слово носило негативний характер. Останнім часом негативну думку про кар’єру стало пропадати. Сьогодні людина, яка “робить кар’єру” розглядається скоріше як особистість, що має орієнтацію на реалізацію професійного потенціалу.

Що це вертикальний і горизонтальний кар’єрний ріст?

Довгий час вдалою вважалася лише та кар’єра, що мала на увазі просування вгору. Однак для однієї людини успіх – це просування по висхідним східцях ієрархії, для іншого – ймовірність творчості і майстерності в рамках займаної посади.

Тому сьогодні поняття «кар’єра» в загальному вигляді і в системі виховання зокрема розуміється двозначно:

  • Вертикальна кар’єра: передбачає просування вгору по службових сходах;
  • Горизонтальна кар’єра: відображає продовження професійних здібностей викладача при відсутності зміни його місця в ієрархії службових посад.

Деякі дослідники вважають, що горизонтальна і вертикальна кар’єри є не тільки різні методи життя в професії, а й різні методи життя в загальному.

Професійний і кар’єрний ріст по горизонталі супроводжується відчуттям професійної самостійності, самоорганізації і невичерпності займаної посади.

Зразок горизонтальної кар’єри – це засвоєння нетипових для педагогів компетенцій. Педагог іноземної мови створює власний сайт в інтернеті, на якому спілкується зі своїми слухачами, тим самим він збільшує властивість навчання наданого курсу підвищення кваліфікації. Другий викладач освоює нові технології і стає творцем мультимедійного електронного підручника.

Горизонтальна кар’єра педагога може розвиватися при конкретних організаційно-педагогічних умовах, до яких відносяться:

  • Точка зору керівника;
  • Наявність зовнішніх характеристик успіху переміщення в спеціальності (заслуги, результати науково-дослідної діяльності та інше);
  • Наявність адекватної системи оцінки, її зіставлення з цінностями певного працівника;
  • Допомога і стимулювання творчості;
  • Вироблення рефлексивно-творчих якостей.

Професійний ріст

Якщо розглядати кар’єрне зростання викладача як динамічний процес, то потрібно зазначити, що він прямо пов’язаний з професійним ростом, як і особистої готовністю до саморозвитку та самовдосконалення в рамках власної професійної діяльності.

Професійне зростання вчителя – це процес розвитку, інтеграції та здійснення в педагогічній праці професійно важливих особистісних властивостей і здібностей, професійних знань і умінь; функціональне високоякісне перетворення людиною свого внутрішнього світу, що в результаті призводить до свідомо нового способу життя.

Головне значення в професійному зростанні має сам викладач, а також його очікування, уявлення про своє робоче майбутньому.

Сьогодні кар’єра викладача вимагає особливої ​​уваги. Розвивається спільноті не все одно, хто буде працювати з викладачами: безпристрасний до заняття виконавець або ж прагне до більшого виявлення власного творчого потенціалу професіонал. Саме це диктує необхідність досліджень і реалізації в освітній сфері концепцій, програм і моделей проектування кар’єри професорсько-педагогічного складу ІПК, які націлені на допомогу, супровід, спонукання і застосування всіх реальних навичок кар’єрного росту.

Виділяють наступні ступені професійного зростання викладача:

  • педагогічна умілість;
  • майстерність;
  • творчість;
  • новаторство.

Педагогічна умілість є тією базу майстерності викладача, при відсутності якої неможливо навчати дітей в школі. Педагогічна умілість грунтується на необхідної теоретичної та практичної підготовки викладача, яка забезпечується в педагогічних навчальних закладах і продовжує удосконалюватися в школі.

Наступний щабель професійного зростання викладача – це педагогічна майстерність.

Педагогічна майстерність є високоякісну характеристику навчально-виховної діяльності вчителя, тобто це доведена до найвищого ступеня досконалості навчальна і виховна умілість.

Звичайно, для вироблення педагогічної майстерності вчитель зобов’язаний володіти всіма необхідними природними якостями, твердим голосом, хорошим слухом, зовнішнім чарівністю та ін. Однак незважаючи на принципове значення природних і особистих даних, що сприяють успішній педагогічній діяльності, головне значення мають придбані властивості.

Значною специфікою володіє і педагогічна творчість.

Педагогічна творчість включає в себе конкретні складові новизни, але часто ця новизна має відношення не стільки до висунення новітніх думок і основ вивчення і навчання, скільки до видозміни методів навчально-виховної роботи, їх конкретної модернізації.

Вищий рівень професійної діяльності вчителя – це педагогічне новаторство. Воно включає в себе внесення і реалізацію нових, сучасних думок, основ і методів в процес навчання, значно змінюючи і збільшуючи їх якість.

Посилання на основну публікацію