Принципи та закономірності педагогічного процесу

Тенденція виховання – суспільне явище, в процесі якого молоде покоління привласнює соціальний досвід старших.

У цьому розділі розглядаються принципи і закономірності педагогічного процесу.

Закономірності педагогічного процесу

Закономірності цілісного педагогічного процесу – це тенденції виховання, які виражають основний закон навчально-виховної діяльності.

Педагогічні закономірності визначають залежність змісту, форм і методів педагогічної діяльності від ступеня розвиненості продуктивних сил суспільства і виробничих відносин. На рівень освіти впливають також інтереси панівної прошарку суспільства, політика та ідеологія держави.

На ефективність педагогічного процесу впливають матеріальні, гігієнічні, морально-психологічні умови. Дані умови, в свою чергу, визначаються такими факторами, як соціально-економічне становище країни і дії суб’єктів, включаючи органи освіти.

Результати виховання знаходяться в об’єктивній залежності від особливостей взаємодії підростаючого покоління з навколишнім середовищем. Суть педагогічної закономірності полягає в підсумках навчання і виховання, на які впливає характер діяльності вихованців. Важливе значення має закономірність відповідності змісту, форм і методів педагогічного процесу років життя та індивідуальним особливостям учнів.

У практиці педагогічного процесу чималу роль відіграє освоєння внутрішніх зв’язків між функціональними компонентами. Наприклад, зміст конкретного освітньо-виховного процесу обумовлюється поставленими цілями. Вибір методу педагогічної діяльності та засоби залежить від завдань і змісту конкретної педагогічної ситуації.

Принципи педагогічного процесу

Закономірності освітнього процесу виражені в положеннях, що визначають його організацію, зміст, форми і методи. Тобто закономірності виражаються в принципах.

Принципи педагогічного процесу – це головні положення теорії, її ідеологія. У принципах безпосередньо педагогічного процесу відображаються основні вимоги до організації педагогічної діяльності, визначається її напрямок, відбувається творче побудова педагогічного процесу.

Як ви розумієте, принципи педагогічного процесу визначаються на основі закономірностей. Вони являють собою результат педагогічної науки і сучасної педагогічної практики. Їх суть виражається закономірними зв’язками між вчителями та учнями. В результаті взаємозв’язку навчання, виховання і розвитку виникли такі принципи:

  • Розвиваючий характер навчання;
  • Виховує характер навчання;
  • Єдність виховання і навчання.

Взаємозв’язок педагогічного процесу з рівнем розвитку продуктивних сил зумовила появу принципу об’єднання педагогічного процесу з життям і практичною діяльністю людей.

Функціональний підхід розглядає ізольовано принципи навчання і виховання. З позиції цілісного педагогічного процесу, існують 2 категорії принципів:

  • Керівництво діяльністю учнів;
  • Організація освітнього процесу.

Принципи педагогічного процесу тісно пов’язані з педагогічними правилами. Правила базуються на принципах, підкоряються їм і уточнюють їх. Правила вказують на характер окремих дій в роботі педагога, що призводить до виконання принципів. При цьому вони використовуються в залежності від певної педагогічної ситуації.

Принципи організації цілісного педагогічного процесу

Принцип гуманізму педагогічного процесу є основною вимогою освіти, що виражає необхідність поєднання цілей суспільства і окремої людини. Для здійснення даного принципу потрібно підпорядкування освітньо-виховної роботи цілям становлення різнобічно розвиненої особистості. Ця теорія не розглядає стихійне, спонтанне розвиток дітей.

Важливу роль в організації педагогічного процесу грає його зв’язок з реальним життям і виробничою практикою. Даний принцип унеможливлює абстрактно-просвітницьку спрямованість в становленні особистості. Він передбачає відповідність змісту освіти і форм педагогічної роботи з мінливими умовами в економіці, політиці, культурі та суспільному житті країни і в світі. Для здійснення даного принципу необхідно постійне ознайомлення дітей з поточними обставинами. Вихованці повинні вести активну громадську діяльність, брати участь в різноманітних заходах.

Зв’язок освітнього процесу з виробничою практикою необхідна тому, що практична діяльність є джерелом пізнання, правильним критерієм істини і областю застосування досягнутих результатів.

Вивчення теорії грунтується на наявному в учнів досвіді. Реалізація принципу зв’язку з життям і практичною діяльністю можлива через залучення вихованців у всі можливі види діяльності, включаючи трудову. Причому праця повинна задовольняти людини в процесі творення і творчості. Колективна праця допомагає в становленні суспільної поведінки і корисних особистісно-ділових якостей. Головне, що виховує не саме праця, а його соціальний та інтелектуальний зміст, організація і моральна спрямованість.

Принцип науковості дає можливість привести зміст освіти у відповідність із ступенем розвитку науки і досвідом, накопиченим світовою цивілізацією. Науковість виражається в розробці навчальних планів, програм і навчальних матеріалів.

Згідно з цим принципом педагогічна взаємодія спрямовується на поліпшення пізнавальної активності хлопців, становлення умінь і навичок наукового пошуку. Здійснення принципу науковості відбувається через ситуації морального вибору, спостереження за явищами, фіксацію і дослідження результатів спостережень, наукові суперечки, відстоювання в даних спорах власної думки, застосування наукової літератури.

Основоположним вимогою організації педагогічно-освітнього процесу вважається принцип навчання і виховання в колективі. Цей принцип передбачає поєднання колективних, групових та індивідуальних форм організації виховного процесу.

Людина стає особистістю в процесі спілкування і пов’язаного з ним відокремлення. Спілкування і відокремлення є джерелом соціального людського багатства. У колективі найкращим чином розвивається і проявляє себе кожна окрема людина. Колектив виховує і розвиває в особистості почуття відповідальності, колективізму, взаємодопомоги. Разом люди засвоюють правила спілкування, поведінки, виробляють організаторські навички керівництва і підпорядкування.

Ще однією важливою вимогою є принцип спадкоємності, послідовності і систематичності, який спрямований на закріплення знань, умінь і здібностей, а також їх послідовний розвиток і поліпшення. Зв’язок і спадкоємність завдань освітнього процесу забезпечують перехід від простих до більш складних форм поведінки і діяльності, їх поступове збагачення і розвиток.

Наступність має на увазі під собою побудова системи і послідовності в навчанні і вихованні. Завдяки систематичності і послідовності вдається за менший час досягти бажаних результатів. На практиці принцип спадкоємності, системності і послідовності виконується в процесі планування.

Найголовнішим організуючим становищем цілісного освітнього процесу є принцип наочності. Наочність у виховному процесі базується на закономірностях пізнання навколишнього середовища і розвитку мислення за правилом від конкретного до абстрактного.

Наочність в педагогічному процесі виражається через ілюстрації, демонстрації, лабораторно-практичні роботи, використання прикладів і життєвих фактів.

Принципи управління

У педагогічному управлінні важливе значення мають 3 елемента: активність, самостійність і ініціатива дітей. Звідси випливає принцип поєднання педагогічного управління і розвитку самостійності вихованців. Педагогічне управління служить для підтримки корисних починань дітей, навчання їх виконувати всілякі роботи, для заохочення ініціативи і творчості.

Принцип свідомості і активності учнів у цілісному освітньому процесі полягає в активній ролі вихованця в педагогічній діяльності. Активність дитини повинна бути спрямована не тільки на запам’ятовування і прояв уваги, але і на процес самостійного пошуку знань.

Єдність і цілісність виховного процесу можливі лише в разі, коли взаємодіють всі педагогічні системи.

Посилання на основну публікацію