Предмет і структура педагогічної діяльності

Для більш глибокого розуміння і детального розгляду поняття «педагогічної діяльності» варто уточнити суть визначення.

Педагогічна діяльність – система навчальних і виховують методів впливу вчителя на учня, з метою підвищення рівня її інтелектуального, особистісного, діяльнісного розвитку, що є фундаментом самовдосконалення.

Діяльність педагогічного характеру відноситься до групи професій «людина-людина». У світлі цього, об’єктом даної професії є людина, а предмет педагогічної діяльності – це педагогічна практика, спрямована на виховання, навчання і розвиток особистості.

Елементи педагогічної діяльності

Організаторський, конструктивний і комунікативний компоненти – основа педагогічної діяльності.

Конструктивний компонент виступає в якості основного викладацького інструменту. Його прояв спостерігається в процесі складання і проектування навчального плану, створення матеріалів для подальшого застосування на практиці. Діяльність педагога в рамках конструктивної роботи ведеться з опорою на викладацький план, програму навчання, навчальну та методичну літературу. Даний елемент включає в себе планування змісту програми навчання, системи і порядку власних дій учнів.

Прямий зв’язок з конструктивним має організаторський компонент. Вся педагогічна діяльність нерозривно пов’язана з рядом певних дій, що носять організаторський характер. Основними типами таких дій є:

  • Організація викладу.
  • Організація поведінки і дій в рамках конкретної діяльності.
  • Організація роботи учнів.

Вміле поєднання даних напрямків дозволяє педагогу максимально ефективно вибудовувати робочий процес і вести педагогічну діяльність відповідно до встановлених норм.

Елемент комунікативності в роботі педагога забезпечує точність, конкретність пояснень, доступність викладу понять. Застосування порівняльного аналізу дозволяє створити сприятливу атмосферу для запам’ятовування матеріалу учнями. В цілому комунікативна діяльність створює необхідне відношення учня до предмету і сприяє його правильному сприйняттю через педагога.

Детальний розгляд професійних компонентів вимагає вивчення структури і функцій педагогічної діяльності, а також дозволяє підійти до вирішення деяких, що виникають в процесі викладання, проблем, а саме:

  • Розвиток творчого потенціалу педагога і вміння долати професійні стереотипи.
  • Рівень професіоналізму викладача.
  • Психологічна підготовка і стресостійкість.
  • Ступінь підготовки педагога до реалізації системи розвивального викладання.
  • Підвищення кваліфікації вчителя і багато інших.
  • Ми допомагаємо студентам з дипломними, курсовими, контрольними
    дізнатися вартість

Структура викладацької роботи

Як і в будь-якому іншому виді діяльності в професії вчителя також існує певна конфігурація. Структура педагогічної діяльності представлена ​​таким чином:

  • Мотивація.
  • Предмет педагогічної діяльності.
  • Педагогічні засоби і методи досягнення поставлених цілей.
  • Продукт і підсумок діяльності педагога.

Одне з ключових місць займає мотивація. Це відноситься не тільки до педагогічної, а й до будь-якої іншої діяльності в цілому. Таким чином, мотиви можуть визначатися в рамках однієї з основних груп:

  • Повинність.
  • Зацікавленість і захопленість педагога профільним предметом.
  • Тяга до спілкування з учнями.

Виходячи з перерахованих вище мотиваційних груп, виділяють педагогічні моделі:

  • З переважанням почуття обов’язку.
  • Домінування інтересу до профільного предмету.
  • З високим ступенем зацікавленості в спілкуванні з учнями.
  • Без переважної мотивації.

Викладачі, які стосуються останньої групи, як правило, мають більш високу кваліфікацію і користуються авторитетом серед учнів і викладацького складу.

Стимулюючими факторами для педагога в його діяльності також є:

  • Матеріальна сторона.
  • Прагнення до самоствердження.
  • Особистісна самореалізація.
  • Професійні мотиви.

У викладацькій роботі педагог також використовує певні засоби, що дозволяють побудувати процес передачі знань до учнів належним чином. До таких засобів відносяться:

  • Наукові знання теоретичного та емпіричного характеру. На їх основі і з їх допомогою формуються понятійно-термінологічний апарат учня.
  • «Носії» знань. Це можуть бути тексти підручників, інформація викладається учням на основі власних спостережень.
  • Допоміжні засоби. Це технічні, графічні, комп’ютерні та інші інструменти передачі знань.

Серед інших способів передачі знань від учня до вчителя можна відзначити пояснення, показ, спільну роботу, тренінги, практичні заняття та інше.

Таким чином, педагогічна діяльність і її структура, коротко визначається вмінням ефективно вибудувати робочий процес з використанням накопичених знань, доступних методів і технік викладання з урахуванням особистісних і мотиваційних характеристик педагога.

Продукт педагогічної діяльності – сформований у того, хто навчається особистий досвід, представлений сукупністю кількох компонентів. Оцінка продукту педагогічної діяльності відбувається на основі виконання навчально-контрольних дій, іспитів, заліків.

Підсумком педагогічної діяльності виступає рівень розвитку учня, особистісний і інтелектуальний вдосконалення, становлення як суб’єкта навчальної діяльності.

Функції викладацької роботи

Функції педагогічної діяльності, згідно із загальноприйнятою класифікацією, можна розділити на дві основні групи: організаційно-структурну і цілепокладаючу.

До цілепокладаючих прийнято відносити орієнтаційну, розвиваючу, мобілізуючу, інформаційну функції. Як організаційно-структурних виділяють конструктивний, організаторський, комунікативний і гностичний компоненти педагогічної діяльності.

У педагогічній діяльності незмінно присутній предметність, цілеспрямованість і мотивація. В якості специфічної характеристики педагогічної діяльності виділяють продуктивність. П’ять її рівнів дозволяють визначити ефективність роботи педагога:

  • Репродуктивний. Неефективний рівень діяльності, що характеризується трансляцією тією інформацією, яку педагог володіє особисто.
  • Адаптивний. Малоефективний рівень, що має на увазі побудова навчального процесу з урахуванням особливостей учнів.
  • Локально-моделюючий. Середньопродуктивний рівень, де педагог формулює мету, планує результати, підбирає комплекс засобів, продумує послідовність включення учнів в процес.
  • Системно-моделюючий. Продуктивний рівень, що характеризується володінням стратегією формування планованої системи знань, умінь, навичок учнів на уроках.
  • Моделюючий. Високопродуктивний рівень, при якому стратегія володіння предметом перетворюється в засіб формування особистості учнів, потреби в самоосвіті, саморозвитку, самовиховання.

Таким чином, була представлена ​​загальна характеристика педагогічної діяльності, яка дозволяє перейти до більш детального вивчення цілей, засобів, видів, специфіки викладацької роботи.

Посилання на основну публікацію