Поняття мотиву і мотивації навчання

Поведінка і діяльність людини обумовлені двома взаємопов’язаними явищами: спонуканням і регуляцією. У свою чергу феномен спонукання певної поведінки тісно пов’язаний з поняттями мотиву і мотивації.

Саме вони надають діяльності цілеспрямованість, організований і стійкий характер, здатність до реалізації значущої мети.

Необхідно розрізняти мотивацію від мотиву. Поняття мотиву і мотивації співвідносяться наступним чином:

Мотив – це властивість конкретного суб’єкта поведінки, тобто стабільне особистісне властивість певної людини, завдяки якому він прагне до певних дій.

Мотивація – це збірне найменування методів і засобів спонукання учнів до пізнання і навчання, активного засвоєння навчального матеріалу. Поняття мотивації може і не відноситься до конкретної особистості.

Мотиваційну сферу становлять три основних компоненти: мотиви, цілі й потреби.

Потреба – це стан потреби в чому-небудь, відчуття нестачі певного блага, яке необхідно для розвитку і стабільного функціонування людини.

Мета – це результат діяльності, усвідомлюваний в конкретній і явній формі. Саме на мету орієнтоване певним чином впливати, яке задовольняє актуалізовані потреби.

Всі перераховані вище елементи і є основними в мотиваційній сфері будь-якої людини. Цільовий вважається будь-яка людська діяльність, тому що будь-які дії продиктовані певними мотивами, і будь-яка активність має перед собою якусь мету.

Що стосується мотивації навчання, ступеня прояву інтересу до навчальної діяльності, пізнання і вивчення шкільних дисциплін, то ці питання займають провідне місце в дидактиці.

Основними рушійними силами будь-якого дидактичного процесу є мотиви навчання, під якими розуміються деякі передумови і спонукання, які змушують особистість займатися пізнавальною діяльністю.

Найчастіше в основі навчальної активності учня лежить не один мотив, а цілий їх комплекс: вони можуть переплітатися, доповнювати один одного, перебувати в певному співвідношенні. Однак не всі мотиви спонукають до навчальної діяльності однаково. Як правило, кілька з них виступають в ролі ведучих, а решта – другорядні.

Види мотивів до навчання

Існує кілька підходів, за якими класифікують всі мотиви освітньої діяльності у школярів. Їх авторами є Л. Божович, В, Хеннінг і ін. Наприклад, класифікація Божович передбачає, що існує всього дві великі групи мотивів: ті, що породжуються безпосередньо самим навчальним процесом, тобто залежать від змісту і дії вчення, обраних методів викладання, і ті, які розташовуються за межами навчального процесу і пов’язані тільки з його результатом. Прикладами другої категорії мотивів можуть бути: бажання мати високий заробіток в майбутньому, добре закінчити школу, вступити до престижного університету, просто отримати відмінну оцінку, заробити похвалу педагога, виділитися серед однокласників, змінити своє становище в колективі.

Одним з основних критеріїв, які забезпечують високу ефективність навчання, є висока розвиненість пізнавальної сторони навчального процесу. В основі пізнавальної роботи повинен лежати когнітивний ентузіазм, що забезпечує позитивне ставлення учнів до своєї діяльності. Якщо звернутися до змістовний бік ентузіазму, то, згідно з Г. Щукіної, можна виділити наступні його значення:

  • конкретний інтерес до цікавим процесів і явищ, цікавим фактам, згаданим в навчальному матеріалі (так званий елементарний рівень ентузіазму);
  • інтерес до вивчення істотних рис явищ або предметів, які становлять саму їх суть;
  • ентузіазм до побудови та вивчення причинно-наслідкових взаємозв’язків, пошуку закономірностей і єдиних джерел явищ при різних умовах їх існування.

Інакше кажучи, мотивація навчання – це процес, зміст якого може бути розкладено на три рівні: ентузіазм до правил і фактів, до суті явищ і до походження явищ.

Якщо ж говорити про мотивацію дією, то в ній також виділяють три окремих рівні:

  • творчий (наприклад, самостійне створення завдань і вправ);
  • пошуковий;
  • виконавський.

Важливо відзначити, що пізнавальні мотиви навчання, що виражаються підвищеним інтересом до змісту навчального матеріалу, методикам викладання, самому освітньому процесу, формуються в ході самої навчальної діяльності за умови її активного протікання, а не передують їй. Найбільш сильно ефективність проявляється тоді, якщо у особистості сформовані глибокі і сильні мотиви вчитися, діяти активно, долати перешкоди, що неминуче виникають на шляху, працювати з повною віддачею, рухаючись до наміченої мети. Все це в рівній мірі відноситься і до процесу навчання, успішність якого тим вище, чим більш позитивне ставлення до вчителя існує в учнів, чим вище рівень їх пізнавального інтересу. Навчання вимагає наявності в учнів почуття відповідальності і обов’язку.

Мотив навчання як стимул навчальної діяльності

Для формування сильних мотивів до навчання використовується цілий комплекс методів ведення освітньо-виховного процесу. Серед них виділяють наочні, словесні, практичні способи, репродуктивні і пошукові методи, прийоми самостійного дослідження. Всі без винятку способи організації навчального процесу спрямовані не тільки на засвоєння інформації, а й на створення мотиваційного впливу. Отже, ми можемо зробити висновок про наявність у будь-якого способу навчання стимулюючої функції.

На основі наукового підходу був виділений широкий спектр способів, спеціально призначених для того, щоб створювати позитивні мотиви навчання, ініціювати когнітивну діяльність, сприяючи кращому засвоєнню навчальної інформації. Функцію стимулювання дуже важливо враховувати, оскільки від неї безпосередньо залежить ефективність освітнього процесу.

Останні дані широко проведених досліджень в області психології показали, що мотивація є основною рушійною силою становлення особистості дитини, яка допомагає найбільш повно реалізовувати його можливості. Допомогти сконцентруватися на навчальній задачі, не відволікаючись на сторонні подразники, здатний лише потужний, сильний мотив. Отже, педагог повинен володіти практичним умінням залучати інтерес будь-якого школяра з навчального класу. Також дуже бажано, щоб він регулярно доводив до учнів свій навчальний план: так вони зможуть перейнятися поставленими перед ними завданнями і прикласти до них більше зусиль. Однак для грамотного визначення навчальної задачі одного вміння зацікавити і зацікавити в успіху може виявитися недостатньо: потрібно, щоб вчитель і учень ясно представляли спільний масштаб навчального курсу, щоб результат відповідав високим очікуванням.

Посилання на основну публікацію